Ця стаття про відомого композитора, який подарував Україні велику кількість музичних творів. Життя цього митця не було простим, зокрема під кінець життя його незаконно звинувачували, переслідували, а також силоміць утримували у психіатричній лікарні. Детальніше про дитинство, творчість та складні етапи життя Артемія Лук’яновича Веделя далі на kyivski.info.
Ранні роки Артемія Веделя
Артемій Лук’янович Ведель (Ведельський) – видатний український композитор. Народився Артемій у квітні 1767 року у Києві у міщанській родині Олени Григорівни та Лук’яна Власовича Ведельських. Жила сім’я на Подолі у маєтку, мали поряд власний садок та город. Музичну та гуманітарну освіту хлопець здобув у Києво-Могилянській академії. Зазначимо, що вже під час навчання юнак активно займався професійною діяльністю, зокрема створював різні музичні композиції та диригував місцевим хором. Про Артема згадували як про тактовного, спокійного юнака з красивими очима.
Становлення у кар’єрі: праця у Москві
Артемія Веделя почали помічати та високо оцінювали у колі музикантів, тому в 1788 році його відправили до Москви працювати диригентом хорових капел. Зазначимо, що ці капели були одними з найкращих у тодішній Російській імперії. За цей період Ведель неабияк набрався досвіду та познайомився ближче з місцевою музичною культурою.
Подальша діяльність в Україні
У 1792 році чоловік повернувся на Батьківщину й очолив Києво-Могилянський хор, згодом також керував капелою та хором дітей військових. Важливо зазначити, що з 1794 року Ведель не тільки плідно попрацював у музичній сфері, створивши близько шести концертів, але й реалізувався у військовій сфері, ставши спочатку канцеляристом, а згодом й старшим ад’ютантом штабу з капітанським рангом. Вже з 1796 року в Артемія Лук’яновича Веделя почався новий етап життя, бо той переїхав до Харкова, де й продовжив свою творчу діяльність. У Казенному училищі викладав музику та спів, також організував оркестр та хор. Крім вищезазначеного, композитор написав також ряд концертів, серед них: “Услиши, Господи, глас мой”, “Воскресни, Боже”, “Господь пасет мя” тощо, а також служив у складі Харківського полку, де займався керівництвом полкового хору. Проте згодом музична культура зазнала значних утисків. Були ліквідовані військові капели, скорочували штати, зменшували фінансування, забороняли співати колядки, канти, також велику кількість духовних творів викреслили зі вжитку. Попри складні часи, Артемій Лук’янович Ведель продовжив свою творчу діяльність. Приєднавшись до цивільного відомства губернатора Олексія Григоровича Теплова, Ведель став капельмейстером вокального класу в Казенному училищі, а також очолював губернську капелу. Невдовзі ліквідація культурних осередків посилилася, зокрема й була заборона на твори самого Артемія Веделя. У 1798 році композитор повернувся до рідного Києва, де деякий час продовжив писати музику.
У 1799 році композитор Артемій Лук’янович Ведель пішов у монастир, де став послушником. Проте там його спіткали великі проблеми. Незабаром в одній з книг були знайдені записи, які начебто належали Веделю, де було зазначено про вбивство Петра I. Через цю знахідку згодом розпочали таємну справу, метою якої була ліквідація митця. Без належного розслідування, Артемія було оголошено божевільним та відправлено до психіатричної лікарні. Саме там він знаходився цілих дев’ять років і перебував там аж до кінця свого життя. Перед смертю батькові вдалося забрати Веделя. Помер видатний композитор Артемій Лук’янович Ведель 26 липня 1808 року у 41-річному віці.