Столичний доброволець з початку війни на Донбасі допомагає українським солдатам. Армен Шахарьянц розповідає “Kyivski.com”.
На спокійній і мирній Київщині, у мсті Яготин, живе людина, чиї смаколики знають на фронті нашої країни – на Донбасі. Армен Шахарьянц протягом 3 останніх років допомагає українським солдатам, дитячим центрам і лікарням. Практично щодня він сідає за кермо свого автомобіля і направляється в зону операцій об’єднаних сил. Дружина підтримує чоловіка в його діяльності.
Початок добровільної ініціативи
Свої трепетні почуття до домашньої випічки Армен зрозумів під час війни в Афганістані, він розповідав , що коли над головою літають «Гради», а в руці лежить домашній пиріжок, то це як ніщо зміцнює дух перемоги, навіть більше, ніж сучасна зброя. Без духу армія переможна.
З цих почуттів почалася активна діяльність. Спочатку чоловік разом з дружиною зі свого міста відправляли продовольство, після по «сарафанному радіо» підключилися односельці. Наступними були знайомі Армена з Троєщинського ринку, вони, дізнавшись, що це для АТО, зробили свій внесок. Це було ще літо 2014 року. І люди стали довіряти, адже в більшості випадків необхідність була в продуктах, а не грошах.
За початку бойових дій Армен хотів бути добровольцем, але за станом здоров’я його не взяли. І доброволець почав допомагати продовольством. Трохи пізніше він побачив відео, де солдат насолоджується запахом його пиріжків і каже, що пиріжки будинком пахнуть. Так і прийшла в голову думка про домашню випічку. «Ми годуємо не шлунок, а душу бійця» – каже Армен Шахарьянц.
На самому початку війни національна армія потребувала усього – від шкарпеток до чаю або кави, і Армен з однодумцями на початку цілодобово відправляли допомогу. А ті самі страви були всього лише приємним бонусом. Зараз ситуація з харчуванням солдатів нормалізувалася – все, чого не надає правління України компенсують волонтери.
Французькі репортери, які приїжджали для інтерв’ю, ніяк не могли зрозуміти – чому сільські жителі надають підтримку самостійно, адже в європейських країнах для такої допомоги створені спеціальні фонди, спонсори. Але Арсен відповідав душею, мабуть тому європейські журналісти перебували в подиві. Він показав свій склад, де 2 дня назад було порожньо, а зараз на ньому лежали коробки, ящики з продукцією, на деяких з яких лежали написи «Не чіпати! У АТО! »
Коли Армен з Іриною Піскун (теж волонтер) отримали вісімдесят тисяч банок енергетика, то від бійців почули зі сміхом «Ірина Леонідівна, ви що хочете, щоб ми аж до Ростова гнали цю сволота?».
Підсумки діяльності киянина
За три роки активної волонтерської діяльності, за підрахунками Шахарьянца, йому вдалося відправити на фронт більше трьох тисяч тонн продовольчих товарів, але він не вважає це своєю заслугою. Люди – ось хто дійсно є двигуном і підтримкою благодійності в Україні. Саме прості українці, хто своєю випічкою, консервацією овочами і фруктами підбадьорюють українську армію.