Кожен учень Києва, і не тільки, вивчає вірші однієї з найвідоміших письменниць XXI століття. Однак, чи замислювались ви про її історію? Ні, не про звичайну біографію із датами народження і віршами, які надають у шкільній програмі, а справжню історію, що призвела її до успіху. Далі на kyivski.info.
Ранні роки
Історія мужньої жінки розпочалась 19 березня 1930 року у місті Режищів, Київська область. У маленької Ліни була повна сім’я, однак у 1936 році її батька засуджують на десять років як “ворога народу” і відправляють до концтаборів. І в тому самому році Ліна переїжджає до Києва, а саме в селище на Трухановому острові. Навчається юна письменниця в школі №100 з 1937 року по 1941 рік, але вже у 1943 році школу, разом із селом, знищує вогонь. Враховуючи, що ця тема була болюча для Костенко, в майбутньому вона пише вірш “У Київській Венеції”, який присвячений саме події, яка спіткала її домівку. Закінчує Ліна вже школу №123, що на Куренівці.
Шлях письменниці почався для неї у 16 років, коли вона почала працювати у літературній студії при журналі “Дніпро”, яким опікувався Андрій Малишко. Майбутня знаменитість не тільки зацікавилась літературою у ранньому віці, а й була оточена видатними особами, які могли направляти та давати поради у скрутний час. Після випуску зі школи, юна Ліна Костенко вступає до Київського педагогічного інституту (сучасна назва ім. Драгоманова). Але навчання не приносило задоволення, задуха повоєнної столиці пожирала все бажання пізнати щось нове, тому було прийнято серйозне рішення щодо вступу до Московського літературного інституту, де молоді письменники й поети мали можливість здобути освіту. Пройшовши важкий конкурсний відбір, поетеса вступає до омріяного навчального закладу на перший курс. Так, шлях був тернистий, однак кінцевий результат міг дати ті знання, яких вона потребувала.
Весь той час, поки Ліна Костенко навчалась, її оточувала велика кількість письменників та поетів, які одразу бачили не тільки красу, а й талант, через який, пророкували їй яскраве майбутнє. І, варто зауважити, що у часи, коли не багато людей наважувалось писати українською мовою, письменниця з гордістю та наперекір усім декларувала свої вірші оточенню.
Шістдесятниця
Закінчивши у 1956 році навчання, Ліна Костенко повернулась до Києва, де опублікувала свої перші збірки віршів – “Проміння Землі” у 1957 році та “Вітрила” у 1958 році. Однак, важкий шлях письменниці тільки починався. Бувши незгідною із режимом, вона, як і багато інших письменників, жорстко висловлювалась щодо них у своїх віршах. Що, своєю чергою, призводило до заборони друку збірок, оскільки вони не проходили перевірку радянської цензури, висловлюватись погано про владу ніхто не мав право. Але, ця боротьба лише починалась і була не на життя, а на смерть, оскільки багатьох поплічників було заарештовано, і не всі мали змогу повернутись із заслань живими. Але, навіть коли рух шістдесятників був розгромлено, Ліна Костенко не залишала сподівань на те, що свобода слова буде можливою і радянська влада не зможе поневолити громадян України. Так, шлях був неймовірно важким, письменники не мали права висловлювати свої думки у віршах, публікуватись і, взагалі, існувати так, як вони цього бажають, але мрія і ідея, за яку боролась велика кількість людей, стала реальністю.
Твори
Твори Ліни Костенко це особисті думки, тривоги та біль, яку письменниця носила із собою все життя. Пам’ять про Другу світову війну, про завершене кохання, події в країні, які спіткали кожного мешканця. Всі ці думки, поетеса виливала на сторінки, і завдяки її рядкам ніхто і ніколи не забував, який важкий шлях може пройти людина.
Ліна Василівна Костенко, одна з тих, хто змінив історію, і вона є тією, в кого, навіть через століття, можна чомусь навчитись. Тому кожен школяр знає ім’я поетеси, вивчаючи її вірші та твори змалечку. Один із найвагоміших є роман у віршах “Маруся Чурай”, який пролежав у столі письменниці цілих 6 років, оскільки їй не було дозволено публікуватись протягом 16 років за рішенням радянської влади. Однак, вже у 1979 році світ побачив публікацію, і він приніс Костенко Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка. А у 2014 році, Ліна Костенко випускає свій перший роман, який присвячений помаранчевій революції 2004 року – “Записки українського самашедшого” і отримав неймовірний відгук від поціновувачів літератури.
Ніколи не можна забувати своїх героїв, які жертвували своїм життям, заради майбутнього, яке кожен повинен мати. Кожен внесок, чи то літературний, чи то спортивний, чи то науковий, він важливий, оскільки ці події – це наша історія, завдяки якій, ми, жителі України та планети, у цілому, можемо навчитись, які помилки не варто повторювати.