Дмитро Володимирович Антонович: про життя та відданість Україні

Ця стаття про відомого українського політичного діяча та науковця. Протягом свого життя він зробив значний внесок в утвердження української культури, державності й національної ідентичності в дуже складний період для України. Детальніше про життя та діяльність Дмитра Володимировича Антоновича далі на kyivski.info.

Джерело: uinp.gov.ua

Ранні роки

Дмитро Володимирович Антонович – відомий український політичний діяч, а також дослідник мистецтва та театральної культури. Народився Дмитро 2 листопада 1877 року у Києві у родині істориків Катерини Антонович-Мельник та Володимира Боніфатієвича Антоновича. Виховувався хлопець в атмосфері науки та знань. Початкову освіту Антонович здобував вдома, надалі Дмитра віддали до однієї з найкращих закладів освіти ー 4-ї гімназії. Саме в період навчання хлопчина й зацікавився історією мистецтва і театром. Перша наукова робота вийшла у 1896 році, це була стаття про ювілей M. Кропивницького у “Киевской Старине”. Дмитро також активно залучався до громадської діяльності та керував аматорським театром, у 1895 році продовжив навчання у Київському університеті, а у 1897 році навчався вже у Харкові, там же створив Українську студентську громаду та власний видавничий осередок “Гурт”.

Джерело: uinp.gov.ua

Подальша діяльність

У 1900 році Дмитро Антонович зосереджується на політичній діяльності та спільно з товаришами створює Революційну українську партію, яка мала на меті досягнути національної незалежності України шляхом революційної боротьби. Згодом РУП зосередилася також у Києві. У цей період Антонович також активно друкував політичні брошури, серед них: “Власна земля”, “Козаччина”, “Дядько Дмитро”, “Доля працюючого люду”, “Страйк чи бойкот”, “Народня справа”. Крім цього, чоловік працював над газетою “Праця” та журналом “Селянин”. У 1902 році у Києві відбувся перший з’їзд РУП. У 1905 році Антонович вийшов з Революційної української партії, причиною стали розбіжності у політичних поглядах і методах боротьби. Попри такі зміни, деякий час політичної діяльності Дмитро не залишав. Невдовзі створив журнал “Воля”, проте він так і не функціонував через цензуру. Приблизно у 1906 році Дмитро Володимирович виїхав за кордон і протягом семи років не займався ні письменницькою, ні літературною діяльністю.

Повернувшись до України, у 1912 році почав викладати у Києві історію, крім того, працював у виданнях “Сяйво” та “Дзвін”. У 1917 році став членом Української Центральної Ради, де був заступником голови, головою комітету з організації першої української маніфестації у Києві та очолював віче на Софійській площі. У 1905 році Антонович став членом Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Пізніше Антоновича обрали до складу Всеросійських Установчих Зборів, а також він очолив Міністерство морських справ Української Народної Республіки. Крім вищезазначеного, Дмитро активно працював у сфері освіти та культури, зокрема, викладав історію мистецтва в київських закладах освіти, був залучений до комісії з народної освіти, керував театральною радою тощо. 

Джерело: history.rayon.in.ua

Еміграція: останні роки життя

Приблизно у 1920 роках Дмитро Антонович у ролі посла переїхав до Рима, де представляв Українську Народну Республіку (УНР). Через ряд причин діяча спіткали труднощі, які були пов’язані як з фінансовою частиною, так і з конкретними обставинами його діяльності. У наступні роки чоловік жив у Відні, а згодом у Празі. В останні роки життя Дмитро Володимирович займався мистецькою, викладацькою та науковою діяльністю, а також популяризацією української науки та культури. Варто зазначити, що попри відстань, Дмитро Антонович не переривав зв’язок з рідною Україною та близькими людьми, які там проживали, а також час від часу відправляв на Батьківщину свої наукові роботи. Помер видатний Дмитро Володимирович Антонович 12 жовтня 1945 року у 67 років, у Празі.

Історія Сержа Лифаря

У 2018 році жителі житлового масиву Вигурівщина-Троєщина здивувалися, коли замість вулиці Сабурова на картах почала відображатися вулиця Сержа Лифаря. На перший погляд, досить дивне...

Особливості роботи та ознаки несправності паливної системи автомобіля

Центральним рушійним механізмом автомобіля будь-якого типу є двигун внутрішнього згоряння. Для його роботи потрібна спеціальна система подачі палива. Вона влаштована наступним чином: через сітчастий...
..... .