Ця стаття про відомого українського політичного діяча та науковця. Протягом свого життя він зробив значний внесок в утвердження української культури, державності й національної ідентичності в дуже складний період для України. Детальніше про життя та діяльність Дмитра Володимировича Антоновича далі на kyivski.info.
Ранні роки
Дмитро Володимирович Антонович – відомий український політичний діяч, а також дослідник мистецтва та театральної культури. Народився Дмитро 2 листопада 1877 року у Києві у родині істориків Катерини Антонович-Мельник та Володимира Боніфатієвича Антоновича. Виховувався хлопець в атмосфері науки та знань. Початкову освіту Антонович здобував вдома, надалі Дмитра віддали до однієї з найкращих закладів освіти ー 4-ї гімназії. Саме в період навчання хлопчина й зацікавився історією мистецтва і театром. Перша наукова робота вийшла у 1896 році, це була стаття про ювілей M. Кропивницького у “Киевской Старине”. Дмитро також активно залучався до громадської діяльності та керував аматорським театром, у 1895 році продовжив навчання у Київському університеті, а у 1897 році навчався вже у Харкові, там же створив Українську студентську громаду та власний видавничий осередок “Гурт”.
Подальша діяльність
У 1900 році Дмитро Антонович зосереджується на політичній діяльності та спільно з товаришами створює Революційну українську партію, яка мала на меті досягнути національної незалежності України шляхом революційної боротьби. Згодом РУП зосередилася також у Києві. У цей період Антонович також активно друкував політичні брошури, серед них: “Власна земля”, “Козаччина”, “Дядько Дмитро”, “Доля працюючого люду”, “Страйк чи бойкот”, “Народня справа”. Крім цього, чоловік працював над газетою “Праця” та журналом “Селянин”. У 1902 році у Києві відбувся перший з’їзд РУП. У 1905 році Антонович вийшов з Революційної української партії, причиною стали розбіжності у політичних поглядах і методах боротьби. Попри такі зміни, деякий час політичної діяльності Дмитро не залишав. Невдовзі створив журнал “Воля”, проте він так і не функціонував через цензуру. Приблизно у 1906 році Дмитро Володимирович виїхав за кордон і протягом семи років не займався ні письменницькою, ні літературною діяльністю.
Повернувшись до України, у 1912 році почав викладати у Києві історію, крім того, працював у виданнях “Сяйво” та “Дзвін”. У 1917 році став членом Української Центральної Ради, де був заступником голови, головою комітету з організації першої української маніфестації у Києві та очолював віче на Софійській площі. У 1905 році Антонович став членом Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП). Пізніше Антоновича обрали до складу Всеросійських Установчих Зборів, а також він очолив Міністерство морських справ Української Народної Республіки. Крім вищезазначеного, Дмитро активно працював у сфері освіти та культури, зокрема, викладав історію мистецтва в київських закладах освіти, був залучений до комісії з народної освіти, керував театральною радою тощо.
Еміграція: останні роки життя
Приблизно у 1920 роках Дмитро Антонович у ролі посла переїхав до Рима, де представляв Українську Народну Республіку (УНР). Через ряд причин діяча спіткали труднощі, які були пов’язані як з фінансовою частиною, так і з конкретними обставинами його діяльності. У наступні роки чоловік жив у Відні, а згодом у Празі. В останні роки життя Дмитро Володимирович займався мистецькою, викладацькою та науковою діяльністю, а також популяризацією української науки та культури. Варто зазначити, що попри відстань, Дмитро Антонович не переривав зв’язок з рідною Україною та близькими людьми, які там проживали, а також час від часу відправляв на Батьківщину свої наукові роботи. Помер видатний Дмитро Володимирович Антонович 12 жовтня 1945 року у 67 років, у Празі.