Різдво – це чудове свято спомину народження Ісуса Христа у цей світ. Це свято має велику культурну та релігійну значущість. Сучасні кияни знають все про особливості святкування Різдва у традиційному православному стилі, проте чи знають вони, як відзначали це свято їхні предки? Детальніше про це далі на kyivski.info.
Святкування Різдва: різдвяна ялинка
Різдво – це християнське свято, яке відзначає народження Ісуса Христа. Святкування відбувається або за юліанським календарем 7 січня, або за григоріанським – 25 грудня. Дата святкування залежить від конфесії. Зазначимо, що 100 років тому традиції святкувань Різдва глобально не відрізнялися.
Ялинка – це важливий атрибут різдвяних свят у багатьох народів, зокрема й в Українців. На початку XX століття, використання ялинки було дуже модним серед місцевого населення. Наскільки відомо, за інформацією тодішньої преси, дерева зазвичай закуповували декілька великих підрядників у поліських лісах та доставляли великими партіями в місто за допомогою залізниці, це були десятки вагонів. На торговій точці дерево тоді коштувало близько 40-80 копійок, проте оптом можна було купити дешевше. Ціна на якісніші ялинки досягала до 1 карбованця і 50 копійок. Для порівняння, 1 карбованець – це, фактично, добовий заробіток середнього містянина в ті часи. За ці гроші можна було придбати декілька мішків картоплі та близько 17 кілограмів якісного борошна. Продавали зелених красунь зазвичай на Бессарабці або Хрещатику.
Прикрашали ялинку містяни тоді цукерками, паперовими прикрасами, намистом, скляними іграшками, свічками та, звичайно ж, Вифлеємською зіркою. Подібні товари були тоді у доступі, вистачало з надлишком. Зазначимо, що люди, які не могли собі дозволити самостійно купити ялинку, подарунки, або іграшки – часто скидалися. Хто не міг взагалі купити, то майстрували власноруч, іграшки здебільшого виготовляли з дроту.
Різдво у Києві: святвечір
Святвечір, тобто вечір перед Різдвом, для вірян ー особлива подія. 100 років тому кожна родина готувала декілька особливих страв, серед них були: розведена в підсолодженій воді кутя з маком або медом та узвар. До того ж під скатертину клали сніп сіна, зверху кутю, а також запалювали свічку. За тодішньою традицією, господар брав першу ложку куті та йшов на вулицю й кричав такі слова: “Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди й на жито, пшеницю і всяку пашницю”. Також згодом підкидав страву на стелю, аби побачити, чи будуть добре наступного року бджоли роїтися. Також додамо, що де-не-де віряни у цей вечір відвідували рідних, самотніх та немічних.
Різдво: колядки
Колядували діти в ті часи 25 грудня. Діти одягалися у традиційні костюми та носили з собою певні атрибути, серед них була і Вифлеємська зірка. У сільських місцевостях діти зазвичай ходили до заможних селян, співали колядки про історичні події, Ісуса та просили смаколики. У містах здебільшого ходило по п’ять колядників також у традиційному вбранні, маючи різдвяні атрибути. У деяких джерелах також є інформація, що святкування починалось приблизно 20 числа та тривало до кінця року. Зазначимо, що у деяких районах Києва також відбувалися активні святкові заходи: ставили ялинку, проводили різноманітні вистави, концерти, колядки й багато іншого. Зауважимо, що звичної для нас “головної ялинки міста” тоді не було, та й саме місто не прикрашали. Здебільшого дерево ставили у певних публічних приміщеннях, де й відбувалися урочистості.
Різдво у Києві: святкова вечеря
Центральною стравою тодішньої святкової вечері містян було порося. Його їли з кашею та соусом з хрону. Заможні ж люди могли, за бажанням, ходити до різних закладів, де крім частувань були ще й розваги. Зазначимо, що у період Різдва у багатьох містян була традиція купувати одяг та продукти з надлишком, щоб у святкові дні роздати це нужденним людям.