Досить велика кількість шахрайських прийомів прийшла до нас ще з минулого століття. Вони трохи змінилися, але все ж таки ядро лишилося ще тим, яким відомі аферисти Київщини його задумали у далекі часи.
Їх неймовірні, заморочені афери заплутували поліцію та дивували більшість жителів міста. Але знаходяться і такі унікуми серед містян, що були таємничими шанувальниками різноманітних аферистів та їх прийомчиків.
Тож сьогодні ділимось з вами списком найвідоміших аферистів та їх неймовірних афер. Далі на kyivski.info.
Казанова по-київськи
Газети столиці у 1908 році почали активно писати про шлюбного афериста на ім’я Праїс. Цей молодий і симпатичний чоловік, за словами видань тих часів спокусив близько 30 жінок. Обирав він найчастіше заможних вдів, знайомився, закохував у себе, а потім робив красиву пропозицію руки і серця, і навіть одружувався, звісно по підробних документах.
Після весілля він зникав з усім статком вдови. Такі ігри в кохання продовжувалися майже 9 років. Згодом його спіймали, та відправили на каторгу, а також висунули заборону на проживання у Європейській частині країни.
Говорять, що спіймали його молоді студенти, які підробляли у відділках поліції. Але чи дійсно це так, сьогодні перевірити досить складно.
Чорна вдова
Ні, це не персонаж дитячих страшилок та кінофільмів, це реальна жінка, що проживала в Києві та була однією з найвідоміших аферисток Києва. Але все по порядку.
Марія Орурк була із древнього графського роду, з Ірландії, і здавалося, що життя вже подарувало їй певні привілеї, але ні. Ще з юності вона показувала свій характер оточуючим. В старших класах Полтавського інституту благородних дівчат, сусідки по кімнаті дражнили Марію за досить відверту поведінку та схильність до розпусти.
Після закінчення школи, Марія вийшла заміж, та це був кровавий шлюб, адже дружина провокувала свого чоловіка до постійних дуелей з іншими чоловіками, щоб якомога швидше стати вдовою. Після цього Марію стали називати Манюнею.
Закохавшись у Манюню до нестями, її чоловік застрахував своє життя на 50 000 рублів, а після чого покінчив із собою. За заповітом всі його гроші мали відійти коханці, але Марія не могла цього допустити. Тому, спокусила свого адвоката, який шляхом обману отримав гроші загиблого та повіз Марію на відпочинок в Алжир. Коли ж награбовані гроші на красиве життя закінчилися, Манюня покинула адвоката. Довго самотньою вона не була, адже наступна жертва відпочивала на тому ж курорті – нею став граф, Павло Комаровський. Сценарій був майже такий самий, але прибрати чоловіка зі свого життя вона змогла за допомогою, закоханого у неї друга Комаровського, Миколи Наумова.
Марію заарештували у той момент, коли вона намагалася отримати гроші за смерть мужа, та була засуджена на 8 років ув’язнення. Після звільнення Манюна покинула Київ, та доживала своє життя в Аргентині в обіймах місцевого мільйонера.
Перевдягання у «святу»
У 19 столітті Київ вважався духовною столицею, адже велика кількість церков приваблювала туристів та паломників. Тому церковні афери були досить частим явищем. Найвідомішою аферисткою була Матрона Морозкина. Вона досить вміло перевтілювалася в святу: ходила боса, напоказ читала молитви, продавала ікони та свічки. Отримання грошей з довірливих прихожан було завдяки обіцяному паломництву по Київським храмам, люди жертвували досить великі суми грошей на церкви. У 1907 році вона розкрилася, виходячи заміж, колишня злидарка раптом стала заможною пані.
Родина Кобзаря
Після смерті Тараса Шевченка стали популярними літературні афери. Знайшлись хитрі аферисти і для такої справи. Вірші поета були дуже популярними, тому шахраї заробляли на симпатії до поета. Збирали з довірливих містян гроші на видавництво книг Кобзаря. А щоб не виникло питань, аферисти говорили, що вони члени родини Шевченка (дядько, кум або брат). Звісно ні грошей, ні книг більше ніхто не бачив.
Не женіть коней
Від цього афериста постраждало досить багато київські візники. На початку 1897 року одразу декілька представників цієї професії постраждали від Данила Омельченко. Шахрай використовував для своєї афери двір в Києві, адже двір будинку 24 по вулиці Велика Володимирська мав і другий вихід, на вулицю Золотоворітську. Афера була досить простою, Омельченко ставав біля воріт будинку, ніби місцевий двірник і зупиняв візника, та домовлявся відвезти пана на вокзал, після чого ішов у двір. Через деякий час, він знов повертався до візника і говорив, що пан вже виходить, але затримується він через те, що не має мілких грошей, щоб з кимось розрахуватись. Умовляв візника дати йому 50 копійок, адже все одно пан поїде на вокзал і повністю розрахується. Після отримання грошей Омельченко знов повертався у двір. Коли ж візник починав шукати пана і двірника, завдяки другому виходу із двору аферист на той час був уже далеко.
Після того, як таких візників назбиралося досить багато, вони вирішили знайти та наказати афериста. А завдяки тому, що Данило не змінював місце «роботи» і попався. Коли він знову взяв гроші із жертви і направився до другого виходу, там його вже з батогами чекали старі знайомі. Данила Омельченка доставили до поліцейського відділку, але трошки пом’ятого.
Виноград із Тифлісу
Аферисти працювали в парі і вишукували для себе примітивну жертву, тобто того, хто не досить добре розуміється у столичному житті.
На цю аферу частіше за все попадалися приїжджі з сел люди. На Подолі, перший аферист підходив до жертви із стандартним питанням про місцезнаходження магазину, та пропонував піти туди разом. Згодом, до них приєднувався ще один аферист, що був одягнений в татарський одяг та говорив про те, що приїхав в Київ та привіз на продаж виноград, сухофрукти та багато іншої смакоти. Перший, що представився паном з Черкас починав активно показувати зацікавленість у товарі татарського продавця і навыть пропонував задаток, протягуючи крупну купюру. В свою чергу, татарський продавець говорить про те, що в них цінність мають лише золоті та срібні монети і паперові гроші то рідкість в його краях, та і він з ними ніколи не мав справи.. В цю активну розмову підключалася жертва, що показувала різноманітність купюр зі свого гаманця та розповідала про цінність кожної з них. І з цього моменту починалось найцікавіше в цій афері.
У певний момент жертва ставила собі питання: як людина доїхала до Києва і ні разу не користувалася паперовими грошима? Після чого, заховувала гроші і поверталася до своїх справ, на квартиру. І лише вдома, перерахувавши купюри розуміла, що зустріла шахраїв, адже не вистачало 25 карбованців.
Тож аферисти були і будуть завжди. Афери з кожним днем стають все складнішими, але й досі працюють на довірливих людей. Тому завжди слід бути уважними і обережними.