Ліна Костенко — одна з найпопулярніших письменниць XX століття. Вона увійшла в історію літератури та визнана геніальною поетесою. Її твори полюбили школярі та дорослі українці. На відміну від інших письменниць, вона завжди сміливо висловлювала свою думку і йшла вперед, небоячись нічого на своєму шляху. Навіть коли вона мовчала за неї говорили її поезія та проза. Далі на kyivski.info.
Біографія Ліни Костенко
Легендарна українська письменниця народилася 19 березня 1930 року на Київщині. Її батьки були викладачами. З ранніх років вони приділяли особливу увагу вихованню доньки. Головним прикладом для Ліни був її батько. Він знав кілька мов і міг викладати будь-які предмети в школі.
Пізніше вони переїхали до столиці. Там Ліна Костенко навчалася у школі та додатково вивчала літературне мистецтво у творчому гуртку. У роки Другої світової війни батька Ліни заарештували та забрали з України на 10 років. Для неї та матері це стало моральною травмою. Їм було важко змиритися з тим, що порядну та інтелігентну людину забрали з сім’ї.
Після війни дівчина почала відвідувати літературне об’єднання при Спілці українських письменників. Ще в юності Ліна Костенко відрізнялася від своїх ровесників харизматичністю, унікальною манерою написання творчих творів та вмінням цікаво висловлюватися.
Початок творчого шляху письменниці
Вперше вірші Ліни було опубліковано у віці 16 років. Тоді вона вступила до педагогічного вишу Києва, але потім зрозуміла, що хоче присвятити життя літературній діяльності. Вона продовжила навчання у інституті ім. М. Горького. Після випуску 1956 року юна письменниця представила читачам свої перші книги — «Промені землі». Потім Ліна Костенко написала 2 збірки «Вітрила». Натхненна позитивними відгуками читачів та популярністю перших збірок, вона продовжила активно займатися написанням літературних творів. Але, як потім виявилося, не всі їх публікували.
Потім Ліна Костенко почала писати тексти, які суперечили існуючому на той час політичному режиму у Києві. Через це наступні її книги «Подорожі серця» та «Зоряний інтеграл» так і не випустили. Потім у її творчій діяльності почалася тривала пауза. Протягом 15 років до 1977 року Ліні Костенко заборонили писати вірші та книги. Це був найскладніший період її життя та історії літератури України. Але поетеса не втрачала надію знову випускати свої твори. Протягом тривалого часу вона вдосконалювала свої літературні навики. Навіть коли розпочалися арешти українців, вона продовжувала займатися творчістю.
Визнання та популярність Ліни Костенко
У 1977 році поетеса продовжила свою кар’єру у літературній діяльності у Києві. Вона написала нові збірники книг та віршів. Першою після довгої творчої перерви була книга «Над берегами вічної річки». Вона стала справжньою літературною знахідкою для прихильників лірики та прославила Ліну Костенко по всій Україні. Це сталося не лише через те, що давно не було її нових творів. Багато читачів почали нудьгувати за книгами, які змушують задуматися про несказане, але очевидне. Також у її роботах був присутній сучасний підхід до написання текстів та свіжий погляд на те, що відбувається навкруги.
Наступні її нові творчі роботи також були визнані найкращими у сфері літератури, тому талановита поетеса отримувала за них державні премії України. Її нагородили орденом київського князя Ярослава і відзнакою президента. Також поетесу було визнано не тільки на Батьківщині, а ще й за кордоном. Вона здобула найпрестижніші міжнародні нагороди за написання творів, які стали всесвітньо популярними. 1994 Ліна отримала міжнародну літературну премію Петрарки, а 1998 року медаль від канадського світового конгресу.