Марія Оксентіївна Приймаченко – це унікальна особистість, звичайна селянка, яка змогла своїм талантом підкорити весь світ, попри це залишившись такою ж скромною, доброю та чесною. Марія зуміла створити унікальний самобутній стиль, тим самим прославила Україну. Ми маємо пишатися та пам’ятати таких людей, адже вони цього заслуговують. Далі на kyivski.info.
Дитинство та початок творчого шляху
Приймаченко Марія Оксентіївна – це надзвичайно талановита українська художниця, яка створила унікальні полотна в художньому напрямі “наївне мистецтво”. Народилася вона 13 січня 1909 року в селі Болотня Київської області у творчій родині. Мама займалася вишиванням, тато був теслею, бабуся розписувала писанки. Саме від них дівчина перейняла талант створення такого неповторного та колоритного орнаменту.
Творчий шлях взяв свій початок з дитинства. У Марії в шість років виявили недуг – поліомієліт, який на все життя прикув її до милиць. Вона через це не могла робити в полі, як інші, тому мала багато часу, який витрачала на читання, фантазії, спостереження за навколишнім світом. Якось дівчина пасла гусей біля хати, взяла палицю і почала малювати на землі. Їй сподобалося те, що вийшло. Побачивши неподалік гарну синювату глину, у неї з’явилася ідея розмалювати нею свою хату. Розмальована сільська хатина викликала фурор серед односельчан. Люди навіть із сусідніх сіл приходили подивитися та просити теж і їм розмалювати.
Впізнаваність і шалена популярність
Пізніше талант Марії помітила киянка Тетяна Флора, яка збирала на той час народний талант. Вона запросила дівчину до експериментальної майстерні Музею українського мистецтва в Києві. Там Марія не тільки малювала, а й займалася вишиванням, навчалася керамічному ремеслу. Так поволі про неї почали дізнаватися.
Широку популярність та визнання Приймаченко здобула у 1935 році після презентації на Українській республіканській виставці народного мистецтва серії робіт під назвою “Звірі у Болотні”. За це отримала диплом І-го ступеня. А вже у 1937 році на Першій міжнародній виставці в Парижі картинами звірів та птахів захоплювалися метри образотворчого мистецтва Пабло Пікассо та Марк Шагал. Ця виставка принесла нагороду у вигляді золотої медалі та ще більшу популярність.
Згодом були роки забуття творчості. А на арені слави художниця знову з’явилася вже в 50-60-х роках. В цей період вона представила серію нових шедеврів під назвою “Людям на радість”. За це була нагороджена Державною премією України імені Т.Г. Шевченка. Крім того, Марії Приймаченко присвоїли також звання заслуженої діячки мистецтв УРСР та звання народної художниці УРСР.
Загалом за своє життя вона створила понад 800 творів мистецтва, серед яких скульптури та керамічні фігури. Нині більшість робіт знаходиться в музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві, а також у закордонних галереях таких країн як: Данія, Швеція, Португалія, Польща, Грузія, Франція, Болгарія, Австрія, Угорщина, Канада, Білорусь, Бельгія. У сучасному світі ці роботи дуже цінуються і коштують десятки тисяч доларів.
Особисте життя
Чоловік Марії Приймаченко – лейтенант піхоти Василь Маринчук. Покохавши один одного, Марія та Василь вирішили одружитися, але щастя молодят обірвалося, коли чоловіка забрали на війну. Згодом прийшла звістка про смерть, що надзвичайно ранило жінку. Але на згадку від коханого чоловіка у неї з’явився син Федор, який згодом став також художником, як і його мати. Жили вони із сином у бідності попри те, що художниця мала суспільне визнання. Причина цього була невимовна скромність жінки. Замість того, щоб заробляти великі гроші, вона зі своїх картин не брала ні копійки, все роздавала або дарувала. А жила на невеликі гроші, які заробляла пошиттям весільних суконь. Видатна Марія Оксентіївна Приймаченко померла 18 серпня 1997 року у 88 років у рідному селі.