Новий рік – це найпопулярніше та найочікуваніше календарне свято кожного українця. Ми добре знаємо як святкує це свято сучасний Київ, проте яким воно було в минулому сторіччі, далі на kyivski.
Період застою та заборон
У дорадянський період у столиці Новий рік проходив яскраво та активно. Здебільшого кияни віддавали перевагу святкуванню за межами дому. Тоді в місті влаштовували бали, ярмарки, вечірки, маскаради та багато іншого. Але з приходом СРСР ситуація докорінно змінилася, адже радянська влада зовсім скасувала святкування, ба більше, новорічні свята стали буденністю. Заборонили також встановлення святкової ялинки, до того ж не тільки в місті, але й по домівках, через те, що вона вважалася антирадянським атрибутом. Порушення нововведення місцевим населенням суворо каралося.
Період відродження
Ситуація змінилася з 1930 року, після того, як український керівник Павло Постишев надрукував невеличку замітку “Влаштуймо до Нового року дітям хорошу ялинку!”.
Причиною такої дії в той час можна вважати спробу підсилити власний авторитет. Чим би це не було, все ж то подіяло, до того ж, до розвитку цієї ідеї приєдналися ще і ЗМІ. Ці дії тоді здійснили таку собі реформу, яка й змінила подальшу долю святкування Нового року. Перше святкування в столиці відбулося у 1935 році, а першу міську ялинку тоді встановили поблизу будівлі Національної філармонії, яка на той час слугувала Палацом піонерів та школярів. Наступний, новий 1936 рік став вже більш масштабнішим. Місто прикрашали, влаштовували різноманітні святкові заходи, ярмарки. Навіть при дефіциті продуктів, у Києві з’являлися різні смаколики, такі як: цукерки, медяники, морозиво, яблука, мандарини, а також ялинкові прикраси. Найбільший ярмарок, де це все можна було придбати, знаходився на Софійській площі.
Після початку Другої світової війни та окупації Києва, звісно ж, святкувань ніяких не відбувалось, а от після її закінчення ситуація дещо налагодилась, знову відривались ялинкові базари, магазини з прикрасами тощо. Продовжили також встановлювати міську ялинку, проте, час від часу її локація змінювалася. Вона стояла і на Європейській площі, і на Хрещатику, також біля Монумента Незалежності, неподалік готелю “Україна”, біля Оперної студії консерваторії тощо.
У 1960 роках неабиякої популярності набувають спеціалізовані дитячі новорічні свята, їх ще називали “Ялинка”. Ці заходи зазвичай проходили у Жовтневому палаці або в будинках культури. На “Новорічній ялинці” дітлахи разом з батьками дивилися виставу або концерт, після чого отримували подарунки. Також маленькі кияни відвідували київський цирк, або театри. Особливим місцем для святкувань все ж залишався дитсадок. Там був і Дід Мороз, і снігуронька, і ялинка, а самі дітки переодягалися в карнавальні костюми.
У 1960-1970-ті роки кияни стали віддавати перевагу святкуванню Нового року в колі родини. Через те, що продукти та різні атрибути були в дефіциті, містянам доводилося готуватися до свята заздалегідь, тому біля базарів та крамниць часто утворювалися великі черги. За основними продуктами кияни здебільшого ходили на базари, цукерки ж купували у фірмових магазинах, таких як: “Українські ласощі”, що на вулиці Леніна(зараз вул. Богдана Хмельницького), або “Лісова пісня” на Карла Маркса (зараз вул. Архітектора Городецького). Ялинкові ж прикраси тоді можна було купити в спеціалізованих відділах “ЦУМу”, “України”, а також в районних універмагах.
Сучасне святкування
В сучасному ж Києві святкування новорічних свят проходить також здебільшого в сімейному колі, але вуличне святкування теж присутнє і відбувається в основному біля ялинки, яка тепер перемістилася на Софійську площу. Правда, Новий рік у 2022 році став для киян не надто святковим через повномасштабне вторгнення, але попри це, на Софіївці все ж з’явилася скромна ялинка, яка стала таким собі символом незламності українського народу.