Бути щасливим та займатися улюбленою справою можна далеко за межами Батьківщини. У цьому переконався киянин Євген. Понад 2 роки він готує різні страви в одному з найкращих ресторанів у В’єтнамі. Чому він вирішив сюди переїхати і чим відрізняється в’єтнамська кулінарія від української далі на kyivski.
Поїздка на весілля змінила життя
Євген Мензелевський почав працювати кухарем, коли був студентом 2 курсу. Він готував страви у київських ресторанах, але після закінчення університету довго не міг знайти роботу. Перспективи кар’єрного росту у кулінарній сфері не виправдали його очікування:
«В Україні немає вищої освіти, яка пов’язана із сучасним розумінням кухарської справи. Все, що є відбувається на рівні середньої освіти. Як правило, після закінчення таких навчальних закладів ти або йдеш працювати до шкільної їдальні, або, у кращому випадку, – до дитячого табору на морі пекти пиріжки», — сказав він, як пише life.pravda
Останньою його надією було влаштуватися на роботу у винний магазин, в який була потрібна людина з вищою освітою та досвідом роботи. У хлопця це було, але йому навіть не подзвонили. Він був засмучений і не знав, що робити далі. Після кількох невдач у його житті відбулася подія, яка кардинально все змінила. Киянина Євгена запросили на весілля до В’єтнаму. Він полетів у місто Хуян, а потім вирішив там залишитися.
Перше враження про кулінарію у В’єтнамі та робота су-шефом
Перебуваючи декілька днів у В’єтнамі, Євген помітив, що тут дешева робоча сила, низькі податки, а сервіс обслуговування не завжди буває на високому рівні. Зазвичай іноземці займаються логістикою та рекламою, а в’єтнамці обслуговують клієнтів.
Спочатку він разом з дівчиною працювали вдома. Замовлення приймали через фейсбук, а потім розвозили страви по місту. Смачна домашня їжа подобалася багатьом в’єтнамцям. Незабаром у пари з Києва з’явилися перші постійні клієнти, хоча така робота не мала великих перспектив для розвитку. Проте старанність та якісний сервіс допоміг йому завоювати хорошу репутацію. Одного разу його помітив власник ресторану у В’єтнамі та запропонував ділову співпрацю. Киянин одразу погодився, і з того часу там працює:
«Мені запропонували розробити меню для новорічної вечірки. Незабаром там з’явилося вільне місце шеф-кухаря. Так і почав працювати», — розповідає Євген.
Чим відрізняється в’єтнамська кулінарія від української?
У В’єтнамі існує велика конкуренція серед закладів громадського харчування. Тут можна недорого поїсти і при цьому заощадити, спробувати великий вибір традиційних страв за середню вартість, а також вибрати найдорожчі з них з особливими інгредієнтами.
У цій країні працює близько 750 кафе та ресторанів. Всі вони діляться на 3 види:
- Дешева вулична їжа, яка доступна всім. 1 блюдо або продукт можна купити за доллар.
- Кафе. У цих закладах значно більший вибір страв. Деякі спеціалізуються на західній кухні. Там готують сендвічі, картоплю фрі, хот-доги.
- Ресторани з високим рівнем сервісу. Вони відрізняються не тільки асортиментом вишуканих страв, але ще й вищою якістю обслуговування клієнтів та цінами.
Київський кухар Євген працював в одному з 3-х найкращих ресторанів у Хуяні. Після працевлаштування він зіткнувся з труднощами в’єтнамського перекладу та дізнався про особливості національного колориту. Наприклад, одного разу до ресторану зайшов іноземець і замовив сендвіч без м’яса. В’єтнамці поклали туди м’ясо свинини, а потім його витягли. Клієнт був дуже розгніваний, коли це побачив, і не захотів брати сендвіч.
На той момент Євген уже мав великий досвід роботи в кулінарії і зміг добре себе зарекомендувати, тому йому запропонували зайнятися розвитком діяльності ресторану — розробити нове меню і створити базу постачальників.
«Коли я працював у французькому ресторані, до нас часто ходив їсти француз, який мав свій ресторан у столиці В’єтнаму. Мені запропонували контракт та позицію помічника шеф-кухаря і я погодився», — розповідає київський кухар.
Незабаром у меню в’єтнамського ресторану з’явилася улюблена страва киян — котлета по-київськи. Її подають у вигляді 2 котлет з ананасами та ягодами. Більшість інших страв в меню є в’єтнамськими. Вони дуже легко і швидко готуються на ходу:
«Рис, як у нас хліб, усьому голова. У в’єтнамців ніщо не в пошані крім рису. Навіть у слові «обід» («ан ком» по-в’єтнамськи) є згадка про рис. «Ком» – це і є рис, а «ан» співзвучне місцевому зверненню до старших», – пояснив молодий су-шеф.
Крім рису, тут часто готують рибу, оскільки в ній є багато кальцію. Також у В’єтнамі, як і у Києві, їдять голубці та фрикадельки, але з іншими соусами. Місцеві жителі більше цінують національну кухню, ніж європейську та американську.
А от у столиці В’єтнаму, Ханой, навпаки, є багато місць, де можна з’їсти піцу, бургер та інші американські та європейські страви. Також у місцевих закладах харчування подають м’ясо свинини, баранини, яловичини.
Після переїзду з Києва Євген мешкав у 2 частинах В’єтнаму. Через деякий час він зрозумів, що культура та кулінарія відрізняються у різних регіонах цієї країни:
«Наприклад, у Хуяні традиційна локшина називається «Мі-Ван». «Мі» по-в’єтнамськи — локшина. А «Ван» — означає В’єтнам. Тут цю страву готують по-різному. В одному місці її подають як традиційну локшину із соусом, а в іншому — готують як суп, додаючи туди ананаси», — розповідає він.
Крім того, київський кухар вважає, що В’єтнам дуже схожий на Україну. Основними рисами в’єтнамської нації є повага до дорослих, любов до дітей та праці. Також в’єтнамці добре ставляться до іноземців: проявляють інтерес, щиро спілкуються, допомагають. Ця країна має дивовижний національний колорит і багато чим може здивувати приїжджих: різноманітною кулінарією, величезною кількістю мопедів на дорогах, красивими пляжами та краєвидами, національними пам’ятками і не лише.