У Києві жило багато успішних підприємців, але лише деякі з них увійшли в історію і залишили після себе велику спадщину. Найбільш впливовим та багатим серед них був Яків Бернер. Він володів кількома цегельними заводами та будинками, а ще багато жертвував на міські будівлі. Бувши підприємцем та громадським діячем, Яків змінив рідне місто у період XX століття та увійшов до кола заможних киян. Докладніше про це на kyivski.
Яків Бернер є гордістю Києва. Багато будинків, збудованих завдяки йому, збереглися до часів незалежності. Він зміг зробити те, що для багатьох інших киян здається неможливим, і тим самим прославив рідне місто.
Його історія життя розпочалася у 1837 році. Яків народився у київській родині єврейського походження. Його батько Михайло Бернер також був підприємцем. Одного разу він опинився перед складним вибором, який зрештою вплинув на долю його сина. Михайло міг виїхати з Києва і залишитися юдеєм або прийняти християнство і бути киянином. Після довгих роздумів він вирішив жити у рідному місті, яке незабаром підкорив його спадкоємець Яків Бернер.
Талант підприємця почав виявлятися ще в дитинстві
З перших років життя Яків Бернер почав цікавитись комерційною діяльністю. Любов до підприємництва йому прищепив батько Михайло. Для свого сина він був головним пріоритетом у сім’ї. Яків з цікавістю слухав про його справи у бізнесі та нові знайомства. Йому теж хотілося стати підприємцем та багато заробляти. На відміну від своїх однолітків він багато часу присвячував самоосвіті: читав книги, статті, переймав досвід батька та застосовував знання на практиці.
Закінчивши Другу чоловічу гімназію, юнак захопився підприємницькою діяльністю. Він не хотів продовжувати ходити на уроки, вважаючи це марною тратою часу. І натомість вирішив піти шляхом свого батька — стати успішним підприємцем у Києві.
У віці 12 років він займався купівлею-продажем товарів та отримав статус купця. Таким чином Яків почав заробляти перші гроші та виявляти себе у підприємництві. Він цікавився різними видами комерції, і зрештою обрав найбільш прибуткову справу на той час — виробництво цегли. За кілька років юний підприємець зміг накопичити капітал для свого бізнесу, який став успішним і допоміг юнакові розбагатіти.
Як юнак з Києва став цегляним магнатом?
Знання та накопичений досвід у підприємництві допомогли Якову заснувати та розвинути власний бізнес. У 1870-х роках кияни переживали будівельний бум: по всьому місту зводилося багато житлових та адміністративних будівель, а також мости, вулиці, площі. Місто, як ніколи раніше, потребувало довговічних та якісних будівельних матеріалів. Одним із них була цегла, якої, на думку Якова Бернера, не вистачало у масовому виробництві.
Оцінивши всі вигоди та ризики, він вирішив орендувати один із цегельних заводів Києва за рахунок накопичених та інвестиційних коштів. І, як і думав, не помилився. Пройшло не так багато часу, і виробництво цегли виявилося прибутковою справою: низька собівартість ручного виробництва та висока ціна на цеглу дозволяла багато заробляти власникам цегельних заводів. Яків був не винятком. У період активної забудови Києва він підвищував ціни на цеглу, завдяки чому зміг відкласти багато грошей для подальшого розвитку бізнесу. Крім цього, для отримання вигідних замовлень на свою цеглу та вдалих орендних договорів він використовував свою посаду. Упродовж 1883—1906 років Яків працював депутатом у київській Міській Думі.
Досягши першого успіху у своїй справі, Яків вирішив зробити наступний крок — відкрив другий цегельний завод, який був розташований у Голосіївському районі Києва. Там він зміг покращити технологію виробництва цегли. Він зрозумів, що потрібно оптимізувати цей процес за допомогою багатокамерної печі для випалу. Також у маркетингових цілях підприємець вирішив ставити на цеглині власного виробництва логотип — «Я. Бернер». Таким чином, в українській столиці з’явився популярний бренд цегли.
Створення будівельної імперії у Києві
Яків Бернер не зупинявся на досягнутому. Маючи талант підприємця, він не лише контролював процес виробництва цегли, але й займався нерухомістю. Поки у Києві відбувалося активне будівництво нових споруд, вартість цегли залишалася високою. Але як тільки вона знижувалась, починали зростати ціни на нерухомість. Бажаючи скористатися можливістю на цьому заробити, Яків купував і будував житлові будинки та готелі.
Він був власником київських готелів «Північний» та «Ермітаж». Також на зароблені гроші від продажу цегли він купив кілька садиб у центрі Києва, які потім здавав в оренду. Не менш важливо для Якова було робити цінний внесок у розвиток міста. Заради цього він займався благодійністю: замість грошей давав цеглу на будівництво громадських будівель.
Наприклад, під час роботи у міській думі саме він запропонував побудувати Київський політехнічний інститут. Його ідея була схвалена та успішно реалізована. Крім цього, завдяки Якову у Києві було збудовано багато церков: Олександра Невського, Покровська, Троїцька та інші. В останні роки життя він зробив заповіт, у якому залишив 100 тис. рублів на будівництво будівлі для бідних та хронічно хворих людей.