Неможливо встановити напевне, але присутність єврейської громади в Києві можна вважати такою, що була щонайменше від часів Київської Русі. Вона то зростала, то зменшувалась, синагоги то будували, то руйнували, але євреї завжди залишались у місті, переживаючи разом з українцями щасливі та сумні сторінки його історії. Розповідаємо докладніше про історичне становлення єврейської громади в столиці України. Далі на kyivski.
Євреї у Києві за часів Київської Русі
Київ, як велике та сповнене можливостей місто, завжди був магнітом для представників різних національностей, в тому числі й для євреїв. Датований приблизно Х століттям «Київський лист» містить згадку про представника юдейської спільноти Якова бен Ханука. Відповідна, мала бути громада досить значна.
Окрім того, західну межу Києва тоді називали «Копирів кінець», а ворота (Львівську браму) – «жидівськими». Єврейське слово «копар» означає «відкуп». Тож, можливо, тут була розташована митниця, а євреї жили поруч, що і стало причиною виникнення такого топоніма.
Сліди єврейської громади зникли з історії міста після початку татаро-монгольської навали. Наступна згадка про неї з’являється лише в ХVI столітті в польських указах, які забороняли проживання юдеїв у Києві.
Після поділу Польщі наприкінці ХVIІІ століття, Поділля та Волинь увійшли до складу Російської імперії разом зі значною єврейською діаспорою. Так представники цієї національності знову повернулись до Києва та вже не полишали міста.
Нова поява євреїв у Києві
Спочатку євреї мали дозвіл на життя у Києві. На Печерську навіть була побудована перша в місті синагога, адже без цього осередку релігійного життя важко було уявити повноцінну єврейську громаду. Будівлю за проєктом архітектора Андрія Меленського звели у 1808 році, але довго працювати їй не судилося.
В 1827 році царем Миколою І була запроваджена «смуга осілості». Євреї тепер були обмежені в місцях проживання, не мали права мешкати у великих містах та купувати землю. Навіть вступ до університетів було обмежено. Тож, синагога була зачинена, а за два роки згоріла.
Попри всі заборони та обмеження, в кінці ХІХ століття в Києві була сформована досить значна єврейська громада. Річ у тім, що нові правила не стосувались ремісників, купців та працівників важливих виробництв. Тому велика кількість юдеїв змогла залишитись у місті, а в 1878 році навіть збудували дві синагоги – поряд із залізничним вокзалом та на Деміївці.
Першу будівлю в роки Громадянської війни зруйнувала пожежа. В СРСР її відновили як клуб, а в незалежній Україні в ній діє Будинок дитячої творчості. Друга синагога була зруйнована, коли будували вокзальну ТЕЦ.
У 1897 році була збудована Велика хоральна синагога, яка стала головною святинею для юдеїв Києва. В ці роки мережа синагог у місті почала розширюватись, але, на жаль, більшість із них спіткала гірка доля після створення СРСР та початку боротьби з релігією, а саме:
- Велику хоральну синагогу закрили в 1926 році, потім зробили в ній капітальний ремонт та перетворили на ляльковий театр
- одна з найкрасивіших синагог у місті по вулиці Шота Руставелі діяла до початку 1930-х років, після чого її трансформували у спортивний зал, а ще пізніше – в кінотеатр
- Галицька синагога була збудована у 1910 році й теж діяла до 1930-х років, після чого була перетворена на їдальню.
Збереглась у початковому вигляді лише синагога Розенберга на Подолі. Її було збудовано в 1894 році у мавританському стилі та відновлено після Другої світової війни. Вона діяла у подальші роки, тож саме тут представники київської юдейської громади збирались на спільні молитви.
До 1920-х років у Києві також було багато юдейських каплиць. Переважно вони були приватними та розташовувались у будинках, тому численні перебудови знищили їх сліди.
Під час німецької окупації великі синагоги зруйновані не були саме тому, що не діяли та були зачинені. На жаль, євреїв це не врятувало. Найкривавішою сторінкою в історії київської юдейської громади стали події у Бабиному яру у вересні 1941 року. Пам’ять про цю трагедію досі вшановується в місті та усьому світі.
Відродження єврейської громади
Новий етап у житті юдеїв у Києві розпочався після здобуття Україною незалежності. Громаді повернули у користування Галицьку та Хоральну синагоги. Їх реконструкція тривала до 2000-х років за рахунок меценатів. Згодом також почала діяти Подільська синагога.
У 1991 році була створена громадська організація Ваад, що об’єднала численні юдейські громади України та сприяла їх консолідації та розвиткові діяльності. Назва організації означає «рада», а її мета подібна до українського Руху за національне відродження. Одним із її засновників та керівників став Йосиф Зісельс, який відроджував єврейське життя у Чернівцях, а також брав участь у створенні Народного Руху України.
Основними завданнями єврейської громади Києва є просвітництво та благодійність, підтримка міжнародних зв’язків та розбудова майбутнього євреїв в Україні. Юдейський народ пережив багато випробувань, в тому числі й на теренах Київщини, але має міцність духу та цінності, які бажає утверджувати та зберігати.
Джерела: