Ада Миколаївна Роговцева була і залишається примою, головною кіно- та театральною зіркою для кількох поколінь українців. Нині, у свої 86 років, вона допомагає армії та запевняє, що нікуди не виїде з рідної країни. За талант, красу, мужність її називають просто “легендою українського кіно”. Далі на kyivski.info.
У лютому 2022 року, коли розпочалася війна з ерефією, будинок народної артистки України Ади Миколаївни Роговцевої перетворився на волонтерський штаб. Тут постійно збиралися люди, хтось домовлявся про медикаменти та необхідне, хтось просто чекав, приносив їжу та речі. Коли Аду Миколаївну питали, чому вона не їде, вона відповідала, що ніколи не залишить свою родину: дочку-волонтерку Катю, онука, що пішов у ТрО, зятя-парамедика. Вона зізнається, що страху не було – тільки злість на ворога, що позбавив її спокійного мирного життя.
Насправді Ада Миколаївна ще пам’ятає Другу світову війну: як у страху притискалася до мами, ховаючись від бомб, що розривалися поруч. І ніколи не думала, що стане свідком ще однієї війни…
Адка-акторка
Ада народилася у містечку Глухів на Сумщині 16 липня 1937 року. Її батьки були досить освіченими людьми: тато закінчив сільськогосподарський та індустріальний інститути, мати була агрономом. В сім’ї існувала легенда, що новонароджену дівчинку хотіли назвати Людмилою, але тато чомусь записав Адою. У Глухові було багато дівчат Людочок, але Ада була єдиною.
Батько Микола Іванович був партійним, служив у НКВС. Воював, а після закінчення війни Роговцеви переїхали до Києва, де родині виділили кімнату в комуналці. Умови були не дуже – вже потім Ада згадувала, що ночами у квартирі бігали щури, мама намагалася з ними боротися. Але через пияцтво батька родина переїхала до Полтави, де Ада і закінчила школу.
Вона мріяла стати журналісткою, але всі подружки запевняли, що Адка – просто вроджена актриса! Вдома її вибір не ухвалили, і Ада пообіцяла, що якщо її не приймуть у виш з першої спроби – тоді вона обере іншу професію, а про театральне забуде. Але гарну талановиту дівчинку зарахували одразу до Київського інституту театру та кіно ім. Карпенка-Карого.
Таємний роман із викладачем
В інституті вона вперше закохалася – ні, не в однокурсника, викладача! Її обранцем став молодий талановитий Костянтин Петрович Степанков, в якого закохувались всі студентки. Але тільки їй вистачило сміливості та вогню на одному з капусників крикнути зі сцени: “Покохала Степанкова – і іншого мені не треба!” Вже тоді шепотіли про роман між студенткою та викладачем.
Степанков також виділяв Аду серед інших: вона була яскравою, красивою та талановитою. Але Костянтин мав сім’ю – дружину і дитину… Він все одно зустрічав її після лекцій, дарував квіти і говорив про своє кохання. Степанкову докоряли партійні боси, нагадували про високий моральний стан радянських викладачів, погрожували скандалами, навіть усунули від викладання на рік. І Костянтин Петрович, і Ада розуміли, в якому болісному становищі знаходилися, але їхня любов була сильнішою.
Вони одружилися у 1959 році, коли Ада закінчила інститут. Щоправда, до Костянтина не дуже була прихильна бабуся молодої дружини – і тоді Ада та Костянтин просто пішли винаймати квартиру.
Молоді, закохані, талановиті, вони були щасливі! Незабаром у сім’ї народився маленький Костя, а ось Костя-старший потрапив майже на півроку до клініки через відкриту форму туберкульозу. Ада розривалася між чоловіком і сином, встигала відвідувати маму, яка вже не вставала, і благала найвищі сили врятувати її рідних.
Знакові ролі у театрі та кіно
Вперше вона знялася в кіно, коли була студенткою: у фільмі “Кривавий світанок” вона зіграла кохану головного героя. Славу їй приніс ідеологічний фільм “Салют, Маріє!” – Роговцева на пробах оминула багатьох ефектних та талановитих акторок тодішнього Союзу.
Потім була ще одна подібна робота: роль Анни в епопеї “Вічний поклик”, після якого Ада Роговцева стала просто зіркою радянського екрана.
При цьому у театрі вона переграла всіх юних романтичних героїнь! Полю в “Юності Полі Вихровій”, Ірину у виставі “Перед вечерею”, Женю з “Йду на грозу” та ін. У 1960-му році 23-річна Ада Роговцева отримала звання “Заслуженої артистки України” – усім було зрозуміло, що в Театрі Російської драми спалахнула нова зірка.
У 1980-х роках її талант став ще яскравішим, коли Ада Миколаївна зіграла у виставах режисера Романа Віктюка. П’єса “Священні чудовиська” обійшла безліч театральних майданчиків світу – глядачі аплодували Роговцевій стоячи. Успішними стали спектаклі “Дама без камелій”, “Бульвар Сен-Сет” та ін.
У тіні зірки. Втрати
Якось в одному з телеінтерв’ю Кость Петрович раптом сказав, що з ним непросто, а Ада Миколаївна підхопила тему і додала, що з нею дуже важко. Жодного кокетства тут не було: у тіні зірки жити досить непросто!
Але у молодості Степанков не знав, що його дружина стане зіркою першої величини. Вся увага, як і всі лаври, завжди відходили до Ади – творчій людині досить непросто це прийняти. Але Костянтин її любив, на багато речей заплющував очі і набув статусу “чоловіка великої Роговцевої”… Він багато знімався, але йому діставалися другорядні ролі, в той час як Ада знімалася в головних ролях у Москві, їй аплодували глядачі США, Ізраїля та ін.
Та й діти, син Костя та дочка Катя, постійно чули, яка у них геніальна мама. Треба сказати, що Костя-мол. починав як актор, пробував себе у режисурі. Катерина Степанкова служила у театрі Романа Віктюка, а з 2000-х років стала режисеркою. Її дорослі діти теж стали дистанціюватися від зіркової мами – вони хотіли зробити щось своє, а не бути дітьми Роговцевої.
Світ Ади зруйнувався, коли у 2004 році помер Костянтин Петрович. Так, останніми роками вона багато гастролювала, присвячувала час театру та репетиціям. І коли чоловік пішов – усміхнена світла Ада Миколаївна втратила сенс життя… Вона змирилася з його відходом лише коли написала книгу спогадів “Мій Костя”. Вони були разом 46 років, до “золотого” весілля Степанков не дотягнув 4 роки.
А через 8 років відбулася ще одна драма – від раку помер син, її маленький Костя, якого вона вчила ходити та роботами якого вона так пишалася. Як Ада Миколаївна пережила трагедію своєї сім’ї – незрозуміло… Сина вона згадує у всіх своїх інтерв’ю, і теж присвятила йому книгу “Свідчення про життя”.
Кіно, театр та… фронт
Ада Миколаївна не здається: вона грає у театрі, знімається у кіно та серіалах. Її дочка Катерина ставить спектаклі та знаходить ролі для своєї зіркової мами. А сама актриса із задоволенням знімається у новому українському кіно та серіалах: “Віддана”, “Перші ластівки” – її останні роботи.
До 2014 року Ада Миколаївна багато і часто з’являлася у російських фільмах та серіалах – там навіть її вважали своєю. Але після початку війни 2014 року Роговцева геть відмовилася брати участь у російському кіно. За її активну громадянську позицію Аду Миколаївну оголосили в ерефії персоною нон грата, проти неї порушили кримінальну справу.
Народна артистка України неодноразово відвідувала зону бойових дій, щоби підтримати наших військових, а також збирала чималі суми на відновлення поранених.
Вона допомагає війську та бійцям, чим може. У 2021 році відбулась прем’єра документальної стрічки “Вітер зі Сходу” про те, як Ада Миколаївна відвідує бійців на фронті. Режисером виступила дочка Катерина, оператором – онук Олексій Степанков-Ткаченко.
У липні 2023 року Аді Миколаївні виповнилося 86 років. Вона тримається, розповідає про війну, яку влаштувала росія, волонтерить та планує подальше життя. Про неї все частіше говорять як про найвеличнішу актрису українського кіно, вона стоїть в одному ряду із великими жінками нашої країни – Ліною Костенко, Ніною Матвієнко та ін.