Оксана Швець – це заслужена українська актриса, яка понад 40 років захоплювала своїми перевтіленнями глядачів “Молодого театру”. Це була талановита жінка, долю якої трагічно обірвав ворожий ракетний обстріл по Києву. Далі на kyivski.info.
Що відомо про актрису?
Народилася Оксана Швець ще за часів СРСР 10 лютого 1955 року. Освіту здобула в театральній студії при театрі імені Івана Франка у 1975 році. Саме цей рік ми можемо вважати початком її творчої діяльності. Також Швець закінчила театрознавчий факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого у 1986 році.
Все своє життя впродовж 1980-х – 2022-х років акторка подарувала сцені трьох відомих театрів, а саме: “Тернопільському музично-драматичному театру”, “Київському театру сатири”, а також “Молодому театру”. Оксана Швець залишалася акторкою аж до того жахливого дня,17 березня 2022 року, коли ворожа ракета РФ забрала її життя у власному ж будинку. В “Молодому театрі” одразу відреагували на смерть колеги й написали про це в соцмережах з приписом “Немає прощення ворогу, що прийшов на нашу землю!”
Швець і “Молодий театр”
Одна з останніх вистав “Молодого театру”, у якій виступала Швець мала назву “Поступитися місцем“, там актриса грала роль Мемі. Прем’єра вистави відбулася у 2016 році 9 червня. До речі, з “Молодим театром” акторка була від початку і навіть не уявляла свого життя без нього.
Товаришка по сцені Тамара Яценко згадувала пані Оксану як “сестру-жалісницю”, адже Швець була дуже доброю до всіх колег й усіляко хотіла їм допомагати. Також через мʼякий, сердешний характер Оксана отримала прізвисько “Киця”, адже вона дуже трепетно ставилася до долі безпритульних тварин і намагалася їх врятувати від людських знущань та жорстокості. Однак, акторці й самій бракувало тої допомоги, адже вона рано втратила чоловіка, і їй довелося самотужки виховувати свого сина, Сашка ще з трирічного віку. До речі, син вижив під час того жахливого обстрілу, який став фатальним для його матері, щоправда, зазнав значних поранень.
За майже 40 років творчої кар’єри про Оксану не згадувало жодне видання, актриса не давала розлогих інтерв’ю. Отож, коли новина про її смерть облетіла країну, журналісти стикнулися з проблемою, як розказати читачам якнайбільше, про акторку, яку ми втратили, адже інформації було обмаль. Все своє життя Швець скромно грала на сцені без пафосу. Аж ось вибух, і за кілька годин її ім’я з’явилося на всіх медіаплатформах. Навряд вона хотіла саме такої популярності, хотілося б бути відомою за життя. Та чи хотіла тої популярності сама акторка?
Оксана була м’якою і доброю, ніколи не билася до кінця за зіркові ролі, не прагнула здобути популярність, щоб купатися під сонцем театральної слави. Попри це акторка завжди викликала довіру: й серед колективу, й на сцені. Варто було їй з’явитися бодай в епізодичній ролі, “довіра до її сценічних героїнь була максимальною” – розповіла Тамара Яценко. Ця жінка надихала. Ще за життя Оксана стала музою Сергія Губенчука, відомого актора та поета, який написав для своєї партнерки по сцені кілька віршів-присвят.
Театральні будні та фільмографія
Звісно, в пані Швець був і зірковий час, коли вона сяяла на сцені. В театральному житті досить часто долю актора визначає режисер, особливо, коли актор стає його творчим однодумцем. Так само склалося й з Оксаною. У 1980 році вона зустріла Віктора Шулакова, в той час невідомого, але геніального чоловіка. Саме в його виставі “За двома зайцями” Оксана виходила на сцену близько 800-ти разів у різних ролях. Поки вистава була в репертуарі театру, доки й Швець не покидала співпраці з Шулаковим й сяяла на сцені.
Тривалий час грала Химку, покоївку Проні Прокопівни, потім: Меронію, Франтиху, Наталку, Мільйонерку та ін. Як то кажуть, не буває маленьких ролей. І для Оксани таких маленьких ролей ніколи не було.
Шулаков цінував порядність Оксани, а понад усе – її талант. Отож він запрошував її чи не в кожну виставу на сцену театру, і в кожній знаходив для неї чудові ролі, вона грала в таких виставах, як: “Вій”, “Маленька футбольна команда”, “Слово о полку Ігоревім”, “Ерлін” та ін. Оксана навіть грала роль Метелика у дитячому мюзиклі “Золоте курча”. Однак Шулаков ненадовго затримався в театрі, і невдовзі мусив його залишити. Коли улюблений режисер Оксани пішов, вона вперше відчула так звану “театральну самотність” і залишилася без “свого” режисера. В її серці осіло передчуття ймовірної “непотрібності” у великому театральному вирі, й вона більш не змогла кружляти над сценою тим метеликом, яким була у мюзиклі “Золоте курча”.
Після того, як звільнився Шулаков, в Оксани, звісно, були інші режисери, та інші ролі, але вона вже не змогла знайти “свого” режисера, ідеї якого б відгукувалися в ній самій.
Попри чисельні, і здається, нескінченні ролі в театрі, Оксана Швець знімалася в таких фільмах як: “Завтра буде завтра” (детективний серіал), “Таємниця “Святого Патрика” (детектив), “Будинок з лілеями” (мелодраматичний серіал) та “Повернення Мухтара” (детективний серіал). Однак ми навряд можемо пригадати, кого саме грала акторка, адже це були незначні епізодичні ролі.