Понад 30 років життя нейробіологиня Нана Войтенко присвятила вивченню хронічного болю. Її наукові праці цитують науковці в усьому світі, а її команда виграє міжнародні гранти. Нана Володимирівна невтомно популяризує науку та впевнена в тому, що українські вчені здатні бути конкурентними на світовому рівні. Розповідаємо про її шлях у велику науку на kyivski.
Від студентки до доктора наук
Нана Войтенко народилась у Баку. Навчалась у Московському фізико-технічному інституті (МФТІ), а здобувати ступінь магістра приїхала до Києва в Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця Національної академії наук України, де власне працювала кафедра біофізики МФТІ.
Саме в цьому середовищі відбувся її перехід від фізики до біології. Талановита та наполеглива дівчина вступила до аспірантури та у 1995 році стала кандидатом біологічних наук. Працювала вона у відділі Платона Костюка, директора Інституту та відомого українського нейрофізіолога.
Це був час активного розвитку української науки та нових відкриттів. Так, саме тут вперше змогли виміряти струми, які проходять через оболонки нервових клітин та створюють сигнали для передачі інформації. В лабораторіях Інституту Нана також працювала над вимірюванням внутрішньоклітинної кальцієвої сигналізації. Це дуже тонкі механізми, які є основою роботи мозку й відповідно є ключами до розуміння різноманітних процесів, що перебігають в організмі в нормі та під час хвороби.
Надалі науковий досвід Нана Войтенко також здобувала за кордоном, а саме:
- з 1997 до 1999 року працювала в університеті штату Айова (США);
- з 1997 по 2003 роки виконувала спільні наукові проєкти з біофізиком Бертілом Гіллє (США).
Згодом повернулась до Києва, до рідного Інституту та продовжила будувати наукову кар’єру. У 2004 році Нана Войтенко стала доктором наук. Потім працювала на кафедрі молекулярної фізіології і біофізики Фізико-технічного навчально-наукового центру НАН України.
З 2010 по 2016 рік була заступником директора Інституту фізіології, а з 2018 року працює в Київському академічному університеті.
Наукові здобутки
Основною сферою наукових інтересів Нани Войтенко став біль. Разом зі своїми учнями вона досліджує на тваринах різноманітні молекулярні та клітинні механізми його виникнення, розвитку та можливості лікування. Ці дослідження з 1999 року фінансуються за рахунок грантів, які надає американський фонд CRDF.
Окрім того, Нана Володимирівна двічі вигравала гранти для докторів наук від Президента України, а в 2019 році разом із командою одержала грант міжнародної програми HORIZON 2020.
Науковиця переконана, що саме таким і має бути науковий шлях – відкритим, прозорим та доступним для кожного. Звісно, написання грантових заявок потребує досвіду та вмінь, але саме конкурсний відбір дає можливості кращим із кращих та відсіює псевдонауку та неактуальні дослідження.
Наукові праці Нани Войтенко за період з 1994 по 2021 рік цитували понад 750 разів. Це також шлях до отримання грантової підтримки. Адже, якщо науковця цитують, значить – його знають, а його роботи є важливими та якісними.
Окрім власне наукової діяльності Нана Володимирівна приділяє час та увагу популяризації науки в українському суспільстві. Вона стала засновницею та віце-президенткою Українського товариства нейронаук, а також очолює Українське відділення в Американському товаристві нейронаук.
За її ініціативи та участі відбувається Тиждень знань про мозок, вона читала лекції в рамках проєкту TEDx-Київ, бере участь у Днях науки та проєкті «STEM is FEM» («Наука – це вона»).
Серед відзнак та нагород Нани Войтенко варто відзначити:
- Державну премію з науки й техніки України (2013)
- премію «Жінка України-2020» (номінація «Наука»)
- включення до списку топ-10 успішних українських науковиць (2020)
- 55-ту позицію серед 100 найвпливовіших жінок України (2021).
Майбутнє медичної науки в Україні
Нана Войтенко звільнилась з Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця після зміни керівництва в ньому. Водночас вона зазначає, що ніколи не стикалась з сексизмом в українській науці. Навпаки, в Україні відсоток жінок-науковиць вищий, ніж в Європі. На жаль, причина цьому – низька оплата праці вчених, що відлякує чоловіків.
Серед проблемних питань медичної науки в Україні Нана Володимирівна зазначає відокремленість освітніх, наукових центрів та лікарень. Проте, позитивні зміни в цьому напрямку відбуваються.
Наукові дослідження також продовжуються й царина нейрофізіології виграє від м’яких регулювань щодо використання лабораторних тварин. На жаль, без їх участі зробити повноцінні дослідження часто буває неможливо й миші та щури фактично рятують життя людям, віддаючи власні. Нана Войтенко вважає це виправданим, адже лабораторних тварин спеціально вирощують для досліджень, а їх результати є дійсно незамінними.
Науковиця мріє про створення в Україні медичного університету нової формації, а також про впровадження результатів власних наукових досліджень у практику, наприклад, задля подолання спонтанного болю при цукровому діабеті.
Ці процеси є тривалими та потребують значних зусиль, але Нана Войтенко впевнена в тому, що місією кожного науковця є отримання нових знань, які будуть корисними людству.
Джерела: