Київ став одним з небагатьох українських міст, де з’явилися перші мережі кафе, клубів, магазинів та підприємств. Усіма ними керували багаті люди. Якщо в сучасні часи ними є підприємці та мільйонери, то у XX столітті їх називали «мільйонщинами». З чого вони розпочинали свій бізнес, як розвивали свою діяльність та змінили повсякденне життя киян далі на kyivski.info.
Починаючи з 1900 року Київ поступово ставав європейським містом з високим рівнем достатку. Тут почався будівельний бум: навколо будувалося багато житлових, освітніх та урядових будівель, а також почали відкриватися громадські заклади. Все це відбувалося завдяки меценатам та багатим дворянам, які давали гроші на будівництво та реконструкцію споруд. Також вони відкривали бізнес та розвивали торгівлю. Згідно з історичними відомостями, найбільша їх кількість проживала саме у Києві.
Тютюновий монополіст
В XX столітті куріння було звичкою багатьох європейців. Самое тому це стало одним із найприбутковіших джерел ведення бізнесу. Тоді багаті дворяни зрозуміли, що на цьому можна заробити. Багато хто з них вирішив зайнятися тютюновою справою у Києві, наприклад, Соломон Аронович Коген. Він був спадкоємцем підприємства, яке виготовляло сигарети. Це був сімейний бізнес. Спочатку Коген допомагав батькові, а потім організував власне виробництво разом зі своїм знайомим під назвою «Фабрика Коген». В перші роки роботи це було маленьке підприємство. Там працювало 20 осіб, які займалися випуском табачної продукції. Воно знаходилось у самому центрі Києва на вулиці Хрещатик, 17
Через деякий час фабрика почала приносити великий прибуток. Тоді Коген вирішив її викупити у свого компаньйона, а потім організував будівництво 2 поверху. Таким чином, підприємство було збільшено. Крім виробничого відділу там знаходився тютюновий магазин та склад з готовою продукцією. У новому виробничому цеху вже працювало понад 200 осіб. Вони не тільки займалися виробництвом тютюнових виробів, а ще й продавали їх всім бажаючим киянам на фабриці. Також цим бізнесом керував брат Когена на ім’я Мойсей. Він відкрив велику тютюнову фабрику на вулиці Ливарній у Києві. Коли Соломон Аронович Коген помер, Мойсей почав керувати 2 тютюновими фабриками, після чого передав сімейний бізнес своєму старшому синові Абраму.
Будівельний підрядник та мільйонер
Великий внесок у розвиток інфраструктури Києва у 90-х роках зробив Лев Борисович Гінзбург. Протягом усього життя він працював у сфері будівництва та успішно реалізував багато архітектурних проектів. Через 9 років він завоював визнання та став найбагатшим киянином.
Гінзбург самостійно робив кар’єру у столиці. Починаючи з 19 років, він співпрацював з підрядниками та допомагав організовувати будівництво нових будівель. А коли здобув достатньо досвіду, то вирішив відкрити власне будівельне підприємство, яке згодом стало авторитетним. До Гінзбурга почали часто звертатися для будівництва найкрасивіших і найпрестижніших будівель у Києві. Йому довіряли та часто користувалися послугами підприємства. А все тому, що співробітники заможного підрядника завжди якісно робили проекти будівель та виконували роботу вчасно.
Згодом доходи багатого підрядника почали стрімко зростати. Тоді він вирішив будувати будинки не тільки на замовлення, а й для себе. Гінзбург займався розробкою проектів розкішних будинків та готелів у Києві, які незабаром стали його власністю. Навіть у скрутні часи, коли знижувався попит на будівництво будівель і було мало замовлень, наявність власної нерухомості дозволяло йому стабільно отримувати прибуток та підтримувати ефективно роботу бізнесу.
Так тривало до того моменту, поки не настала революція та громадянська війна. Тоді багато підприємців та представників інтелігенції поїхали до інших міст, а Гінзбург залишився у Києві. У 1917 – 1921 роках багато будинків було зруйновано, а будівництво нових замовники відклали на потім. Через це киянин-підприємець став бідним та втратив своє майно. 1926 року він помер у лікарні. Незважаючи на складні часи наприкінці життя, Гінзбург багато зробив для Києва та надав йому європейський зовнішній вигляд.
Книговидавець та засновник київської друкарні
Не менш прибутковим та актуальним бізнесом у XX столітті була видавнича справа. У місцевих жителів з’явилася традиція надсилати один одному листівки, посилки, подарунки. А журнали та книги стали популярними атрибутами культурного відпочинку у громадських закладах, парках та домівках.
Одним із найвпливовіших та найбагатших людей у Києві, які займалися розвитком видавничої справи, був Стефан Кульженко. Він розпочав свій кар’єрний шлях з позиції учня у міських друкарнях. Там він виконував різну роботу на посадах машиніста, літографа, друкаря.
Здобувши достатньо досвіду, він став керівником та отримав право власності на друкарню від минулого засновника. Тоді Стефан зробив її найкращою в Києві: замовив з Європи якісні верстати та привіз з Росії парову машину. У 90-х роках друкарня Стефана була єдиною в Києві, в якій використовувалася техніка фототипії — відтворення малюнків без растрової сітки.
Також він розширював діяльність друкарні шляхом відкриття нових магазинів з канцелярськими товарами на Хрещатику. Там був великий асортимент бланків, блокнотів, газет, листівок, журналів та візитних карток. Відкриття нових магазинів допомогло йому збільшити свої доходи та стати одним із найбагатших киян. Він купив собі дачу у Києві та зміг накопичити багато грошей. А після смерті передав управління друкарнею своєму старшому сину.
Власник бань та нерухомості
З 1870 року в Києві не було більш успішного підприємця, аніж Фрідріх Міхельсон. Він став одним із найбагатших киян. Все почалося з того, що він купив кілька будівель на околицях та у центрі міста. Загальна вартість його майна становила 2,5 млн рублів. На той час мало хто міг дозволити вкласти стільки грошей у нерухомість.
Фрідріх хотів зробити у Києві успішний бізнес та якомога краще облаштувати місто. Він зрозумів, що треба вкладати гроші в будівництво та розширювати житлові квартали. Якраз у 90-ті роки сюди почало приїжджати багато людей, які купували будинки та квартири. Через величезну кількість нових будівель місто втратило історичний вигляд. Натомість на місці старих споруд з’явилися більш сучасні будинки з комфортними умовами для життя.
У деяких з них підприємець зробив бані та організував проведення ремонту. Там вдалося створити розкішний інтер’єр, який кожного разу приємно дивував нових відвідувачів. В банях було кілька ван, окремі номери та зал для гостей. Київська міська комісія визнала бані Фрідріха найкращими у місті. Вони були щодня відкриті для відвідувачів, окрім святкових днів. Вартість послуг складала 15-40 копійок. На той час це було дорого для бідних жителів Києва, тому їм дозволяли відвідувати бані дешевше — за 7 копійок.
Щоб створити в банях додаткові комфортні умови, Фрідріх Міхельсон хотів провести до них водопровід від річки Дніпро, але київська дума йому відмовила. Незважаючи на це, він став визначною особистістю у колі київської еліти, одним з найбільш багатих людей в місті та отримав звання купця 1 гільдії. Після смерті його бізнес було розділено між дітьми.