«Чорний квадрат» Малевича відомий в усьому світі. Поціновувачі мистецтва й досі обговорюють геніальність цього художника – авангардиста. В суспільстві хибно вважають, що Малевич має відношення до Росії. Така думка виникла через те, що всі 4 варіанти найвідомішого твору знаходяться в Росії. І не дивлячись, на те, що росіяни завжди присвоюють те, що їм не належить, Малевич завжди вважав себе українцем, надихався мотивами українського народного мистецтва і досить часто писав листи виключно українською мовою. Сьогодні розберемось, чи дійсно Казимир Малевич український художник та митець. Далі на kyivski.
Чи дійсно українець?
Й до сьогодні на за право називати Малевича своїм ведуть суперечки аж три країни: Росія, Польща і Україна. За іронією долі, з кожною з цих країн ми і так маємо багато суперечливих питань. Але кожна з заявлених країн має свою особливу теорію.
Польща аргументує своє бажання записати Малевича до себе через походження родини художника. Вони були з Польщі. Тому вважається, що і рідна мова Малевича польська, тому в родині всі говорили саме польською мовою. Очевидці кажуть, що дійсно митець спілкувався з батьками польською мовою, але в інших ситуаціях говорив лише українською. Росія ж аргументує його належність тим, що художник велику частку свого часу прожив на території держави і багато своїх робіт створив саме там, а після смерті залишив велику спадщину. Що цікаво, що російська мова для митця була досить екзотичною, вивчати її він почав значно пізніше української. І до самої смерті в його лексиконі були присутні українські та польські слова. Але не дивлячись на всі ці аргументи, Малевич має українське походження. Він народився в Києві в 1979 році. Батько був поляком і займався цукровими заводами, а мати була українкою, до того ж вона народилась і виросла на Полтавщині. Навіть хрестили маленького Казимира в костелі Святого Олександра, в Києві.
До 17 років, Малевич часто переїздив і бачив життя у маленьких містечках та селах України. Саме в Україні він відкрив у собі хист до малювання. В анкетах, в графі «національність» Малевич без сумніву вказував «українець». Це говорить про те, що він сам вважав себе українцем. До того ж він часто розповідав, що українська творчість дуже вплинула на його художній напрям. Він малював на стінах візерунки, розмальовував печі тощо.
Життя геніального художника
Здобутки Малевича світового рівня. Його та його творчість знають в усьому світі. До того ж ні для кого не секрет, що Малевич був одним із засновників абстрактного мистецтва.
Все своє дитинство митець провів на території України, знайомлячись з творчістю та народним мистецтвом різних регіонів. Але у 25 років він переїхав до Москви, саме тут продовжував свою художню освіту, брав участь у різноманітних виставках, а також розпочав свою викладацьку діяльність.
В 1913 році було створено відомий в усьому світі «Чорний квадрат». Історія його створення має багато теорій, але найбільш реальною вважають саме історію зі створенням декорацій для вистави відомого Михайла Матюшина «Перемога над сонцем». Тут був і ескіз Чорного квадрату. Також відомо, що спочатку на полотні була інша кольорова картина, яка покрита чорною фарбою. Кажуть, що під квадратом також є напис, «Битва негрів у чорній печері», що є посиланням до жартівливої картини Альфонса Алле. Єдине над чим і досі мізкують мистецтвознавці, це кольорова картина, що прихована під чорною фарбою була частиною символізму Чорного квадрату, чи просто у митця не було чистого полотна. Але те що відомо точно, що Малевич створив спеціальну фарбу, яка не блякла з часом.
В 1927 році повернувся до Києва і почав викладати в Київському художньому інституті. В цей же період почалась його активна діяльність в пресі. Він публікував свої статті про мистецтво в досить відомих виданнях Києва та Харкова.
Також в свідченнях деяких друзів митця, досить часто можна було зустріти згадки про те, що Малевич дуже любив співати українські пісні. Він мав гарний голос. Дуже весело проходили вечори у колі друзів, особливо коли приходив Володимир Татлін зі своєю бандурою і починав грати українські мелодії. В Малевича навіть була улюблена пісня, яка мала назву «Гуде вітер вельми в полі».
В цей період Малевич досить активно розглядав варіант залишитись в Києві назавжди. Але сталось не так, як гадалось. Почались жахливі репресії радянської влади проти української інтелігенції. Тому Малевичу довелось покинути рідне місто і повернутись до Росії. Але, навіть після його від’їзду в Києві було проведено виставку його робіт у 1930 році.
Через деякий час після повернення до Росії, репресії не припинились. Його навіть намагались звинуватити у співпраці з Німеччиною. Він навіть був у катівні, де його змушували зізнатися у шпигунстві для німецької влади. Але він не піддався, тому його довелось відпустити.
Також досить важливою роботою була і його автобіографія, яку він писав. В ній він активно наголошував на своєму українському корінні і на своїй великій любові до країни. Автобіографію він писав виключно українською мовою. Він з такою любов’ю описував своє бажання повернутись до Києва, що сумнівів не залишалось, він обов’язково повернеться.
Малевич і Голодомор
Важливий факт з життя Малевича – він єдиний художник, який мав змогу відображати в своїх роботах Голодомор в Україні. Як відомо, під час цього страшного періоду загинуло від 4 до 10 мільйонів українців. Це був справжній геноцид українського народу з боку радянської влади. Наприклад, на одному з малюнків художника, який має досить гучну назву «Де серп і молот, там смерть і голод» зображено три фігури, які не мають облич. Замість цього зображено, серп, молот, труну і хрест. До речі назву Малевич запозичив з однієї української народної пісні, яка була популярна в 20-х і 30-х роках. Картини, які писав Малевич в той час на тему селянства України мають в собі завуальовані повідомлення. Наприклад, аналізуючи їх, можна побачити, що фігури на полотнах не мають облич. До того ж всі картини того періоду датовані більш раннім періодом. Це пов’язано з тим, що це картини спротиву.
Малевич був єдиним українським художником, який зображував в своїх роботу правду про українське село в часи примусової колективізації. Про це говорять всі мистецтвознавці в усьому світі.
Смерть видатного художника
Як і багато інших митців Малевич став жертвою сталінського режиму, який активно знищував всю інтелігенцію і всіх «незручних» людей. Художник планував повернутись до Києва на постійне проживання, але саме в той час, коли Малевич вже збирав валізи, Сталін оголосив так звану чистку серед «буржуазних інтелігентів». Це не оминуло і Київський художній інститут де зачистили всіх першокласних художників, серед яких були Лев Крамаренко, Євген Сагайдачний тощо.
В тому ж році Малевича піддали сильним катуванням в Ленінграді. Пізніше, в чоловіка почалися великі проблеми зі здоров’ям, жахливий діагноз – рак. Його доглядала його третя дружина. Українка за походженням, Наталія, яка була молодша за свого чоловіка аж на 23 роки.
На жаль, після невтішного діагнозу, хвороба досить швидко з’їла геніального художника. Він помер в 1935 році.
Друзі Малевича згадували, що він завжди говорив про те, як би хотів бути похований. З розгорнутими руками, у вигляді хреста. До речі саме символ хреста досить часто зустрічався в роботах художника. Його заповіт було виконано. Його кремували в Москві, в труні у вигляді хреста. А над могилою було встановлено кубічний монумент із зображенням відомої картини художника. До речі, після поховання ходило багато легенд, наприклад була теорія, що Малевича поховали у червоній мантії.