Голос Ніни Матвієнко довгі роки був душею країни. Від її співу на очі навертались сльози, а на шкірі з’являлись “мурахи”. Артистка завжди відчувала мелодію та жила нею, даючи кожному слухачу насолодитись її неймовірним тембром. Далі на kyivski.info.
Ранні роки
Артистка народилась 10 жовтня 1947 року у селі Неділище, Житомирської області. Дівчинка зростала у великій сім’ї. Вона була п’ятою дитиною, однак всього у родині їх було одинадцять. Сім’я Ніни не була заможною, тому було прийнято рішення, що їй варто піти навчатись у школу-інтернат, що для дівчинки було порятунком, оскільки життя у родині було не найліпшим. За її словами, всі ходили битими. На той момент Матвієнко було 11 років. Однак життя було і там важким, оскільки їй виносили догану за будь-який вчинок, а також давали найскладніші у виконанні задачі. Але у часи навчання дівчина вже проявляла свої таланти у співі та грі у драматичному гуртку. З самого малечку її мрією було досягти висот та стати артисткою. Прекрасний голос вона успадкувала від матері, яка також мала чудовий тембр.
Після закінчення школи дівчині потрібно було працювати, щоб мати кошти на життя. Тому вона влаштовується на посаду помічниці керівника на заводі “Хіммаш” у місті Коростень. Однак там Ніна пропрацювала не довго, оскільки її серце лежало до прекрасного — музики.
Переїзд до Києва
Вирішивши спробувати свої сили у столиці, Матвієнко на зароблені кошти купляє собі вишукане пальто та сміливо вирушає до Києва, подаватись до студії українського хору імені Григорія Верьовки. Там її талант, звичайно, не залишається непоміченим. Після закінчення вокальної студії при хорі вона стає його солісткою. Рішення переїхати до Києва стало знаковою подією. У тому хорі вона стає його невіддільною частиною, а також він дає їй кар’єрний зріст та відомість. Понад 20 років свого життя артистка віддала хору. Вона побувала на всеможливих виступах, фестивалях та на її рахунку безліч гастролей по всьому світу. За часів Радянського Союзу її навіть звинувачували у тому, що та виконувала пісні виключно українські, і не було жодної російської. Через це, певний час, їй не дозволялось покидати країну. Однак це її не зупиняло ще важче трудитись.
Кар’єра та заслуги
Артистка важко працювала починаючи з перших своїх днів солісткою. За це вона перемагала на таких конкурсах як Всеукраїнський конкурс “Молоді голоси”, Всесоюзний телевізійний конкурс “З піснею по життю”, Всесвітній конкурс фольклорних пісень у Братиславі, XII Всесвітній фестиваль молоді та студентів у Москві. Також у 1979 році їй дають звання “Заслуженої артистки”, а у 1985 році стає “Народною артисткою України”.
Для її незвичайного голосу спеціально пишуть пісні, на її виступи приходять сотні глядачів. Її спів завжди асоціювався з чимось неймовірним та потойбічним, що переносить у якісь нереальні світи, де кожен відчуває себе спокійно та добре. Однак її знаковими та найвідомішими піснями стають “Сіла птаха”, “Чарівна скрипка”, “Дикі гуси” та “Квітка-душа”. Саме з ними асоціюється виконання Ніни Матвієнко довгі роки.
Закоханість у слово
Артистка цінувала не лише якісну музику та вірші, а й слова. Вона вирішила здобути вищу освіту й у 1975 році закінчила навчання у Київському університеті імені Тараса Шевченка на факультеті філології. Після чого почала поєднувати творчість співачки з літературою. Вона була тією, хто ще у часи Радянського Союзу написала історію хору імені Григорія Верьовки, де сама ж і працювала. Однак на цьому Ніна не зупинялась, вона друкувала власні вірші, оповідання, а також есеї. Для неї література була віддушиною, у якій вона могла висловити свої думки. Але найбільшим її успіхом у цій царині стала біографічна книга “Ой, виорю нивку широкую”.
Театр та кіно
Ніна Матвієнко була талановитою у всьому, за що б вона не бралась, у неї виходило абсолютно все. Артистка брала участь у радіоспектаклях “Лісова пісня”, “Сватання на Гончарівці” та “Князь Святослав”. Також у її списку робіт є телеспектакль “Маруся Чурай” і знялась у фільмах “Пропала грамота” й “Солом’яні дзвони”. А за кордоном Матвієнко не лише співала, а й була виконавицею в американському театрі “La Mama” у місті Нью-Йорк.
Підтримка сучасних артистів
Дуже часто буває, що артисти з часом відходять від сцени та уступають місце молодому поколінню. Але Ніна Матвієнко була з тих, хто не лише до останнього був учасником різних проєктів, а й виступала разом із сучасними виконавцями. Вона виконувала пісню разом з Монатіком, також працювала з різними молодими співаками. Артистка не боялась змінювати свій образ заради виступу перед глядачами. Матвієнко могла доповнити своїм мелодійним голосом будь-яку пісню, будь-якого жанру. Для неї не було жодних кордонів у музичних експериментах, за які вона завзято бралась.
Родина
Ніна Матвієнко вийшла заміж у 1971 році, обравши у чоловіки художника Петра Гончаренка. У шлюбі народилось троє дітей — Андрій, Іван та Антоніна. Донька пішла по стопах матері, оскільки успадкувала її прекрасний голос. Сім’я для Ніни Матвієнко було головним у житті. Навіть тоді, коли їй приходило безліч пропозицій по роботі, вона завжди знаходила час для своєї родини. Артистка була душею кожного.
Повномасштабне вторгнення в Україну
Зустріла артистка наступ на свою домівку разом з подругою в Обухівському районі. Там вона постійно бігала до укриття. Але попри складний час, жінка вірила в українську армію, що вона зможе захистити кожного жителя країни. На свій 75 день народження Матвієнко записала відео для своєї доньки, у якому каже, що її душа сильніша за ракети, які кожного дня накривали Україну.
Смерть
Ніна Митрофанівна Матвієнко завжди була енергійною, навіть у 70 років. Ніколи вона не виглядала на свій вік, не вживала алкоголь та правильно харчувалась. Жінка ніколи не скаржилась на своє здоров’я, тому коли 8 жовтня 2023 її донька оголосила про смерть матері — це стало шоком для кожного. Родина не розкриває причину смерті, однак поділились, що Матвієнко майже 4 роки страждала на хворобу, від якої боялась померти. Ця новина стала несподіваною і для її сім’ї. Донька, без сумніву, дуже тяжко переживає смерть матері, яка завжди була поруч і підтримувала її. Артистка потрапила у лікарню у серпні з сильним болем у животі. Пробула вона там два місяці та, на жаль, так і не змогла відвідати більше свій будинок, за яким вона неймовірно сильно сумувала. Жодного дня Ніну ніхто не залишав на самоті, щоб зробити її час у лікарні менш жахливим. На жаль, 8 жовтня 2023 року був останнім днем, коли світла та завжди радісна Матвієнко зробила свій подих.
Для кожного, хто знайомий з творчістю Ніни Матвієнко, її втрата була несподіваною, у це не міг повірити жоден українець. Вона була світлом, яке надихало, давало сили та енергію. Кожен погляд на неї був наче ковтком свіжого повітря. Її виступи були лікувальним бальзамом у найважчі дні. Кожен артист, з яким вона виступала, відгукувався лише позитивно й завжди відзначав її енергію, яка заполоняла всіх.
Голос Ніни Матвієнко був єдиний у своєму роді. Вона була українською душею, яка намагалась передати свої почуття глядачу та слухачу. За багато років важкої праці вона довела, що робота над собою — це найважливіше, щоб досягти успіху. Її мрія стати відомою збулась. Артистку буде пам’ятати кожен, а при прослуховуванні пісень ніхто не зможе відірватись. Ніна Матвієнко — це душа та голос українського народу, які завжди залишаться у кожному.