Олександр Архипенко — митець світового масштабу, винахідник і новатор, який започаткував кубізм у скульптурі. Його талант підкорив Європу й Америку, він був першим українцем на Венеційській бієнале. Архипенкові роботи мають найзнаменитіші музеї світу, а на аукціонах “Крістіс” їх оцінюють в мільйони доларів. Та в Україні радянської доби Архипенко старанно замовчувався, а його безцінні праці знищувалися. Олександр Архипенко був громадянином світу: його вважають своїм у всіх країнах, де він жив і творив. Водночас митець не забував про українське коріння. Далі на kyivski.
Любов до творчості
Народився Олександр Архипенко у 1887 році в Києві. Його батько Порфирій був професором-інженером Київського університету. Він швидко розгледів математичні здібності сина. Сумнівів не залишалося – у сім’ї росте ще один винахідник.
Однак один випадок змінив усе докорінно. Катаючись на велосипеді, Олександр настільки травмувався, що лікарі готувались ампутувати йому ногу. Мама Параскевія від операції відмовилася і довірила лікування сина знахарці. При цьому хлопцеві довелося провести в ліжку майже рік. А щоби дитина менше нудилася, дід-іконописець придумав для онука розвагу. Він подарував йому альбоми з роботами Мікеланджело та Леонардо да Вінчі, яких хлопець копіював. Так математика відійшла на задній план, а от мистецтво неабияк сподобалось юному Олександру.
Навчання Олександра
У 1902 році Олександр Архипенко вступив до Київського художнього училища. Але встиг провчитися лише три роки. Його разом із тезкою Олександром Богомазовим відрахували через участь у студентських страйках. Продовжувати навчання він вирішив у Москві.
Дев’ятнадцятирічний Архипенко й не здогадувався, що назавжди покидає рідне місто. Він уже тоді шукав оригінальних форм, прагнув по-новому зображати реальність. Але не знаходив підтримки. Ані у московських викладачів, ані у паризьких, до яких поїхав пізніше.
Розчарований академізмом Школи витончених мистецтв, Архипенко вирішив вчитись у Луврі. При цьому його приваблювали не роботи Родена чи інших визнаних майстрів, а скульптури давніх греків, єгиптян та ассирійців. Протягом кількох років він щодня ходив до знаменитого французького музею.
Без тиску викладачів Архипенко цілковито віддавався творчим експериментам. У його роботах поставало щось незвичайне. Замість реалістичности зображення — динамічні та водночас лаконічні образи. Замість випуклостей – увігнуті лінії. Замість обличчя чи живота – порожнеча.
На той момент публіка не завжди була готова сприймати такий підхід. Навіть українська громада Парижа відмовилася підтримати киянина.
Архипенко був першим українцем, роботи якого об’їхали Західну Європу
У 1920 році Олександр – перший українець, який взяв участь у Венеціанській бієнале.
Архипенко першим переносить кубізм Пікассо з картин у скульптуру. Українець використовує кубічні форми в жіночих скульптурах. Також запроваджує нові мистецькі елементи: заглибленість, прозорість та моделювання простору.
Також Архипенко першим у світі почав використовувати порожнечу як елемент.
Найвідоміші роботи скульптора:
- “Woman Combing Her Hair” (Жінка, що розчісує волосся). Скульптура вилита з бронзи та коричневої платини у 1915 році, коли кубізм як напрямок образотворчого мистецтва знаходився на етапі свого становлення. Творіння Архипенко відобразило революційне для тієї епохи рішення використати порожнечу для створення опозиції простору та матерії. Сюжет скульптури містить посилання на відому картину пензля Дега. Це один із найдорожчих творів майстра: у 2015 році він був проданий за $2 045 000 на аукціоні “Christie’s”.
- “The Queen of Sheba” (Цариця Савська).
Один із творів пізнього періоду творчості Архипенка, присвячений біблійному сюжету про прибуття цариці Савської до царя Соломона. Попри скупі відомості про особу правительки та її країну цей сюжет став дуже популярним у західноєвропейському мистецтві.
Відлита з бронзи скульптура прикрашена золотою та коричневою платиною. Традиційна для кубізму манера акцентування уваги на площинах та формах до невпізнанності змінює контури жіночого тіла. На аукціоні “Christie’s” у 2015 році її було продано за £ 746 500
- “Blue Dancer” (Блакитний танцівник).Статуя була відлита з бронзи та синьої платини у 1914 році під час “європейського періоду” творчості майстра. Витончена фігура демонструє бездоганне відчуття грації. Скульптору вдалося не лише оголити глядачеві приховану напруженість постаті танцюриста, а й надати статичній статуї разючого динамізму. У 2011 році робота пішла з молотка на аукціоні “Christie’s” за $ 1 762 500.
- “Gondolier” (Гондольєр). Фігура гондольєра виконана з традиційних для майстра матеріалів – бронзи та темно-синьої платини. Анатомічні деталі тіла човняра спрощені з метою розкриття геометрії простих форм.
Статуя була відлита для виставки у 1914 році. Подейкують, що місцевий кардинал католицької церкви відвідав захід, але залишився вкрай незадоволеним статуєю. На думку служителя церкви, така манера зображення людини ображає творіння бога. Вартість роботи оцінюється в £461 000.
5. “Sorrow” (Сум). Одна з ранніх робіт скульптора, створена в 1909 році, демонструє перші кроки Архипенка у напрямку кубізму. Легко впізнавана “квадратність” у фігурі жінки, яка схилила голову над дитиною, показує, що сама ідея експериментів із формою об’єкта з’явилася значно раніше за офіційну дату появи стилю. “Сум” вступає в діалог з глядачем і провокує появи живих емоцій.
6. “Vase Women I” (Жінка-ваза I). Одна із серії робіт 1918-1919 років. Стилізована під вазу фігура жінки дивує глядача своєю витонченістю та граціозністю. Вперше побачивши цю статую, мимоволі починаєш проводити паралелі між вигинами людського силуету та обрисами предметів із нашого побуту. Цей спосіб активно використовувався скульпторами та художниками-кубістами для активізації уяви глядача та демонстрації справжніх форм навколишніх предметів.
7. “Head: Construction with crossing planes” (Голова: Конструкція з перетином площин). Ще одна робота раннього періоду присвячена експерименту з площинами. У статуї Архипенка важко розпізнати голову людини, вилиту з бронзи з рельєфною поверхнею. Складність композиції підштовхує глядача до продовження уявного експерименту та роздумами над тим, які форми насправді ми бачимо довкола. Роботу високо цінують шанувальники прекрасного: 2013 року на аукціоні “Sotheby’s” її купили за $389 тисяч.
Стосунки Архипенка
Старість підкрадалась поступово, дружина скульптора важко хворіла. І коли Архипенко вже не розраховував на емоційний сплеск, то закохався наче вперше. Як і колись в молодості – у студентку своєї літньої школи. Почуття до 19-річної Френсіс Ґрей виявилися взаємними. У 68-річному скульпторі юна американка побачила ту автентичність, цілісність та розум, яких бракувало в однолітках. Роман був таємним, а коли перша дружина померла, закохані поїхали до Франції й одружилися. Для батьків Френсіс це стало справжнім потрясінням – їхній тесть був на кілька десятиліть старшим від них самих. Українець завжди ніяковів, коли Френсіс запрошувала їх в гості. Дивлячись на себе у дзеркало, сумно запитував: “І що ти знайшла у цьому старому псі?”.
А вона, щоб підбадьорити чоловіка, неодмінно одягала червону сукню, пошиту із тканини, яку він привіз зі Швейцарії.
Попри поважний вік, Архипенка переповнювала енергія – він продовжував творити. А поміж тим лагодив дім, гуляв із собакою, збирав пожовкле листя та постійно вивчав щось нове для себе. Їм не судилося довго прожити разом. За чотири роки після весілля Архипенко помер. Йому було 77. Поховали його, між іншим, разом із першою дружиною, під одним пам’ятником. А молода Френсіс присвятила своє життя систематизуванню робіт і колекцій свого першого і єдиного чоловіка. Дружиною вона більше не стала, а от мамою – чотири рази, щоразу з іншим обранцем.
Роботи Архипенка зберігають по всьому світу: в Національній галереї Праги, у музеї Метрополітен у Нью-Йорку, в галереї Тейт в Лондоні, у центрі Помпіду в Парижі, в музеях Стокгольма, Берліна, Тель-Авіва. На міжнародних аукціонах “Sotheby’s” та “Christie’s” його скульптури продаються від кількох десятків тисяч до декількох мільйонів доларів.
