Масляниця у сучасному Києві немає великої популярності. Хтось, звичайно, продовжує святкувати у родинному коли, але таких сімей не багато. Також у місті організовують тематичні фестивалі та ярмарки, однак на них також не побачиш натовпи жителів. Але у XIX столітті питання Масляниці було доволі важливим, оскільки у цей період збиралось повно людей на святкування. Далі на kyivski.info.
Які назви мала Масляниця?
Безсумнівно, кожне свято по-різному називали у кожній країні. Але не завжди можна було почути, щоб в одному місті одне свято звучало по-іншому. Київ — це зосередження різних сімей, і у кожному будинку можна було почути такі назви: “Масляниця”, “Колодій”, “Запусти”, “Пущення”, “Заговини”, “Сирна неділя”, “Бабське свято” та “Загальниці”. Але наймення може бути абсолютно різне, однак причина, по якій кожен киянин виходив на святкування завжди було одне.
Коли кияни святкували Масляницю?
З прадавніх часів Масляниця — це прощання з зимою та зустріч весни. Свято ніколи не мало певної дати, оскільки привʼязано до святкування Великодня й до посту, які, як відомо всім, завжди змінюють час проведення. Але це завжди припадало на закінчення зими та початку весни. Святкування проводилось цілий тиждень і кожна господиня готувала вареники з сиром та сметаною, пироги з сиром і, звичайно, млинці. А головним напоєм вважалась наливка.
Традиції на Масляниці
Кожне прадавнє свято мало свої традиції, які, на жаль, не дійшли до жителів сучасної столиці, але про них пам’ятають. У святкуванні Масляниці також були свої звичаї, які невпинно виконував кожен житель Києва. Молоді хлопці та дівчата, які ще не одружились, прив’язували до своєї ноги колоду, що було чимось на кшталт засудження або покарання, що вони не знайшли обранця або обраницю у належний час, який був їм відведений до початку святкування. А старші жінки “карали” молоде покоління, що вони й досі не завели сім’ю. Такі обряди були не лише звичаєм, яке виконувалось з року у рік, а й причиною замислитись про своє майбутнє та обов’язкове продовження роду.
Кожен день Масляниці у киян прописаний, оскільки у цей тиждень повинно бути обов’язкове та правильне святкування, якого кожен містянин очікував та до якого готувався:
- Понеділок — це перший день Масляниці, який мав назву “зустріч”. У цей час робились крижані гірки, на яких кожен повинен був кататись на санях. А також було вірування, що якнайдалі вони покотяться і чим гучніший буде сміх у людини, тим добрішим буде врожай у поточному році;
- Вівторок — день “загравання”, у який було заведено проводити весільні ігри та, звичайно, пригощати за веселощі приготовленими млинцями;
- Середа — третій день з назвою “ласунка”. Не важко зрозуміти на що був натяк, звичайно, на смачні приготування. Кожна господиня поралась на кухні де робила різні смаколики й обов’язково великими порціями. У хаті накривали великий та заможний стіл, де головною стравою були млинці, які повинні були стояти по центру;
- Четвер — день “розгуляй”. Після приготувань наступали, звичайно, веселощі. Саме четвер ставав днем великих гулянок до ранку, ведень хороводів та голосних співів, які все місто чуло;
- П’ятниця — “тещині вечори”. Це був днем знаходження собі супутника життя й одружень. А ті, хто вже був у шлюбі, запрошували до своїх будинків тещ та пригощали їх млинцями;
- Субота — “посиденьки зовиці”. У цей день молода, яка стала невісткою, повинна була запрошувати до своїх володінь всіх родичів та частувати їх млинцями;
- Неділя — “прощена неділя”. Останній день святкування Масляниці завершувався проханням про прощення у кожного рідного, ненавмисне скривдженого та за зло, яке людина могла заподіяти, навіть ненароком. Це світлий день, який давав очиститись душі перед постом та Великоднем.
Фестиваль у столиці
У період святкування Масляниці до столиці приїжджало безліч людей, які часто залишались на цілий місяць. Після тижня одного свята розпочинався Стрітенський ярмарок, на який намагались потрапити кожен заможний українець. Фестиваль супроводжувався не лише грандіозними святкуваннями, випивкою та їжею, а й театральними виставами та балами. На такі заходи приїжджали купці з усією сім’єю, що давало можливість місту добре заробити на туристах, які готові витрачати статки на всякі розваги. Місто приймало на місяць будь-кого, хто мав можливість платити. Звичайно, до столиці запрошували відомих музикантів, які заворожували своєю грою й давали концерти, які запам’ятовував кожен. Наприклад, Кароль Ліпінський заманював слухачів своєю грою на скрипці, а Джордж Шульц неймовірним володінням арфою.
Київ був заповнений різними людьми, які приїжджали для того, щоб насолодитись відпочинком, отримати нові емоції та, звичайно, прикупити для себе чогось нового на ярмарку.
У сучасному Києві не проводяться такі довгі гуляння, оскільки не залишилось цих сімейних традицій. Але кожного року на Масляницю столиця влаштовує ярмарки, на які можуть прийти всі охочі, щоб поласувати головною стравою або просто насолодитись красою міста. Але, певно, важливо знати, чим це свято було для наших пращурів, які всією душею вірили у дотримання обрядів. Але фактом є те, що гуляти вони вміли краще за сучасних киян, оскільки їх свята продовжувались не один день, а цілий місяць. Якщо хтось приїжджав на святкування, швидко столицю ніколи не полишав.