Українська культура – різноманітна. Вона формувалася протягом багатьох століть, наповнюючись новими змістами. Найбільше у її розвиток внесла фольклорна творчість, яка переважно створювалася у сільській місцевості до початку 20 століття. А вже після 1900-х років формати культурної представленості у селі почали набувати більш міського забарвлення: створюються хори, духові оркестри, вокально-інструментальні ансамблі тощо. Далі на kyivski.info.
Протягом кількох десятиліть у селі Погреби, поряд з Києвом, розвивалися різні пісенні колективи, виступ яких оцінювали належно як на столичній сцені, так і в інших союзних республіках.
Перші колективи
Старожили села Погреби згадують, що в кінці 1930-х років у селі існував хор. Напередодні Другої світової війни ним керувала вчителька Марія Павлівна Проскурова. Новий виток культурного піднесення у селі Погреби у 1950-1970 роках пов’язаний з такими людьми як Дмитро Тарасович Негода, Дмитро Федорович Биков та Іван Михайлович Негода. Іван Михайлович у той час був завідуючим Погребським клубом. У війну пройшов через концтабори, з яких повернувся з вагою тіла понад 30 кг.
Дмитро Федорович Биков тоді був завідуючим сільською бібліотекою. Він народився в м. Фрунзе (пізніше Бішкек). Під час війни служив у 10-му танковому Дніпровському ордена Суворова корпусі, який брав активну участь у визволені Києва і який свого часу стояв у лісі неподалік Погребів. У вільний час наші військові навідувалися в сусідні села на відпочинок. Приглянулося Дмитру Федоровичу саме село Погреби. Після війни він повернувся не у Киргизію, а в Погреби. На той час Дмитро Федорович був уже без ноги, яку втратив на війні. У селі Погреби він зустрів красиву дівчину – Галину Іванівну Сергієнко. У 1946 році Дмитро й Галина одружилися. У них народилося троє дітей: Олександр, Володимир та відома композиторка, авторка музики “Пісні про Погреби” Любов.
Окрім того, що Дмитро Федорович був завідуючим бібліотекою, він певний час також працював учителем співів та трудового навчання у Погребській школі. Заслугою Дмитра Федоровича було створення хору народної пісні та дитячого музичного колективу, які грали на домбрах. До складу хору входили Іван Михайлович Негода, Володимир Бугаєнко, Володимир Литвиненко, Марко Лобунець, Іван та Марія Буряки, Петро Негода, Галина Бикова, Марія Пасіченко, Марія Шевченко, Марія Мельник, Ольга Сергієнко та інші. Очолював колектив Дмитро Федорович Биков.
Найбільш відомим творчим колективом того часу був духовий оркестр під керівництвом Дмитра Тарасовича Негоди. Оркестр брав участь у різних урочистих та пам’ятних заходах. До його складу входили Микола Бестіянець, Віктор Гринько, Микола Негода, Володимир Бруєнко, Степан Оксютенко, Володимир Шевченко, Микола Сергієнко, Микола Кравченко, Олександр Сергієнко, Олександр Биков та інші.
Ще один творчий колектив того періоду був організований у 1970 році Олександром Дмитровичем Биковим. У 1966-1970 роках Олександр Дмитрович служив в армії (у військовому оркестрі). Після демобілізації повернувся у рідне село, де, заручившись підтримкою директора радгоспу ім. Кірова О. М. Чижика, організував вокально-інструментальний ансамбль (ВІА). До складу колективу входили Олександр Биков, Віктор Кривобок, Віктор Бугаєнко, Петро Шевченко (був кіномеханіком у погребському клубі), Володимир Биков, Микола Бугаєнко, Георгій Котеленець (був учителем праці у школі). Вокалістами ансамблю були: Олександр Іванович Гринько, Раїса Євгенівна Семененко (Нагога), Таїса Іванівна Негода. Конферансьє: Станіслав Дмитрович Нагога. ВІА проіснував до 1972 року.
Домбровий оркестр
При Погребській семирічці (пізніше – восьмирічці) з ініціативи її директора А. М. Пасіченка, при підтримці другого секретаря Броварського райкому КПРС (жителя села Погреби) Миколи Олексійовича Сергієнка у 1958 році придбано набір інструментів домбрівського оркестру для школи: контрабас – 1 шт., домбра-бас – 2 шт., тенори – 2 шт., альти – 2 шт., пріма домбра – 7 шт. (4 шт. – перші музичні партії, 3 шт. – другі музичні партії), пікколо – 1 шт.
Спочатку цей оркестр очолював Дмитро Федорович Биков. А після того, як він пішов на пенсію, колектив очолив Іван Сильвестрович Буряк. Іван Сильвестрович був надзвичайно обдарованою людиною, грав на скрипці. При ньому оркестр виконував виключно українські твори. Учасники колективу: струнний – Микола Олексійович Бєланов (1947 р. н.), Станіслав Дмитрович Нагога (1947 р. н.), Ніна Омелянівна Улещенко (1946 р. н.), Ольга Григорівна Кривобок (1947 р. н.), Ольга Іванівна Заєць (1946 р. н.), Ольга Іванівна Колодієнко (1946 р. н.), Ніна Олексіївна Бондаренко (1947 р. н.), Олександр Дмитрович Биков (1947 р. н.); тенори – Варвара Іванівна Улещенко (Марухненко) (1948 р. н.), Галина Михайлівна Некрашевич (1949 р. н.); пікколо –Любов Дмитрівна Бикова (1952 р. н.), яка почала грати в оркестрі в 6-річному віці.
Радгоспний хор
В другій половині 20 століття також було засновано радгоспний хор, куди входили працівники радгоспу та соціально-побутової сфери Погребів, Зазим’я, Броварів та ін.
Вимоги до учасників хору були суворі – хто без поважних причин не з’являвся на хор, той міг потрапити “під роздачу” керівництва. Принаймні, не міг розраховувати на заохочення. Піклувався про хор сам директор радгоспу Олександр Михайлович Чижик, який, до речі, ще й гарно співав. Кожного року хоровий колектив міцно тримав звання народного. Самодіяльних артистів радо зустрічали люди в містах і селах України та за її межами. Для хористів були влаштовані екскурсії у поєднанні з концертами у Москву, Ленінград, Волгоград, Таллін. Припинив колектив хору свою діяльність 1996 року.
Радгоспним хором керували заслужені артисти республіки В. М. Минько, В. С. Киящук, В. Т. Швиденко, заслужений працівник культури України В. І. Хорт, а також Олена Віталіївна Терещенко. Диригувала хором завуч школи Віра Гнатівна Руденко.
Відродження пісенних традицій
У 2009 році був заснований ансамбль “Берегиня”. На той час керівником була Оксана Михайлівна Негода, яка згуртувала жінок у колектив, який почав активно брати участь у житті села й району.
З 2014 року керівником став Юрій Анатолійович Балджи. Під його керівництвом колектив ще більше розкриває свої можливості. Стає учасником низки фестивалів не лише в Україні, але і за її межами.
У 2017 році керівником ансамблю став Андрій Володимирович Семеляк. За два місяці було створено концертну програму “Доки сонце сяє, слава не вмирає. Слава Українського народу” (3 грудня 2017 року), яка була презентована жителям села не просто як концерт, а як театралізоване дійство. Пісенний матеріал заходу став основою для запису компакт-диску під назвою “Наша пісня живе та вічно буде жити”, який ансамбль “Берегиня” записав спільно з оркестром українських народних інструментів факультету мистецтв НПУ ім. М. Драгоманова.
24 листопада 2018 року відбулась воістину історична подія для села Погреби. Ансамбль народної пісні “Берегиня” здобув звання “Народний самодіяльний колектив України”. Захист відбувся у селі Літки.
29 липня 2017 року у ресторані “Хазар Ленкорань” під час святкування Дня села Погреби відбувся дебютний виступ молодіжного колективу “Рута”, який провів свою першу репетицію 19 березня 2017 року. У січні 2024 року “Рута” отримала звання “Народний аматорський колектив”.
