Велика кількість талановитих людей, які народилися наприкінці 19 століття – на початку 20 століття були змушені емігрувати з України у зв’язку із приходом до влади більшовиків. Політика Радянського Союзу ґрунтувалася на диктатурі та репресіях до інтелігенції та, так званих, буржуїв, якими називали всіх, хто походив із заможних сімей. До них відносився й киянин Володимир Горовиць. Далі на kyivski.info.
Становлення видатного піаніста
Володимир Самійлович Горовиць народився у 1903 році. Місцем його народження різні джерела називають як Київ, так і Бердичів. І це не безпідставно. Він був євреєм за походженням, а представники цієї національності досить компактно проживали у місті на Житомирщині. Але при цьому батько Володимира був заможним київським інженером. Цікаво, що багатству родина завдячує їхньому родичу Йоахиму Горовицю. Він приходився майбутньому піаністу дідом та був київським купцем, а також меценатом.
Коли Володимиру Самійловичу було 10 років, мама привела його до свого викладача-піаніста Володимира Пухальського. Почалося навчання у Київському музичному училищі. Згодом була Київська консерваторія, яку юний талант закінчив у 1920 році.
Ще з юних літ Володимир починає давати концерти. Спочатку це були своєрідні виступи учнів училища та консерваторії на публіку. А згодом довелося вже цим трудом заробляти гроші на хліб, бо революція принесла важкі часи у родину.
На щастя, спочатку репресії більшовицької влади оминули родину Горовиць. Володимир виступає в концертних залах різних міста СРСР, зокрема, у Москві та Ленінграді. Для прикладу, лише за три місяці 1924-1925 років він виконав 155 творів під час 20 концертів, проведених у Ленінграді.
Втеча з СРСР
У 1925 році Володимиру вдається виїхати на концерти в Європу. Це допомогло йому згодом втекти до США, де у 1944 році він отримав громадянство.
Зрозуміло, що такий вчинок радянська влада не залишила непомітним. У 1930-х роках в знак покарання за втечу комуністи причепили його батьку ярлик “ворог народу” та разом з братом відправили у ГУЛАГ. Тут вони й загинули. Сестрі Володимира, Регіні, вдалося врятуватися від репресивної машини СРСР. Можливо, завдяки тому, що її чоловіком був видатний радянський економіст Овсій Ліберман, який згодом розробив концепцію економічної реформи 1965 року, відому в народі як Косигінська.
На Заході популярність Володимира Горовиця зростає. Для прикладу, після повернення до концертної діяльності у 1975 році, квитки на його концерт було розкуплено за кілька годин.
Піаніст зміг повернутися до СРСР лише у 1986 році. Тоді він дав два концерти у Москві та Ленінграді. Через три роки Володимир Горовиць помер та був похований в Італії.
За своє життя Володимир Горовиць досягнув великого успіху та отримав десятки різних відзнак та нагород. Наприклад, протягом 1962-1989 років йому було вручено аж 25 статуеток “Греммі”. А в останні місяці свого життя керівництво Сполучених Штатів Америки відзначили його Медаллю Свободи.
Варто відзначити, що Володимира Горовиця вважають одним з останніх представників романтичного піанізму, ставлячи в один ряд з такими видатними музикантами як Ференц Ліст і Сергій Рахманінов.
У період 1937-1962 років Володимир Самійлович виховав 7 майбутніх зірок музики. А в останні роки свого життя також давав уроки Мюррею Перайя та Едуарду Галіму, попри те, що на той час вони вже були досить потужними та відомими піаністами.
Вшанування видатного композитора в Україні починається ще з 1990-х років. З 1995 року в столиці почали проводити міжнародний конкурс, присвячений митцю. А згодом у Києві встановили пам’ятну дошку. У 2019 році одну з вулицю у Голосіївському районі столиці назвали іменем видатного композитора та музиканта Володимира Самійловича Горовиця.